Сьогодні в Україні вшановують пам'ять загиблих 18 років тому під час Скнилівської трагедії – однієї з найбільших аварій в історії авіашоу.
Суботнього дня 27 липня 2002 року на військовому летовищі «Скнилів» у Львові під час авіашоу, присвяченого 60-річчю 14-го авіаційного корпусу Військово-повітряних сил України, сталася одна з найжахливіших катастроф на авіашоу у Європі.
Внаслідок падіння літака Су-27 загинуло 77 людей, в тому числі 28 дітей. Ще понад 500 людей були визнані судом постраждалими. На аеродромі на момент катастрофи перебувало близько 10 тисяч осіб.
Фігури вищого пілотажу виконували досвідчені пілоти першого класу полковник Володимир Топонар і другий пілот полковник Юрій Єгоров. Обидва пілоти встигли катапультувалися й зазнали лише незначних травм.
Розслідуванням авіакатастрофи займалася Генеральна прокуратура України і спеціальна комісія Міністерства оборони України. До відповідальності за трагедію було безпосередньо притягнено 10 осіб, з яких 5 були виправдані. Осіб, причетних до авіашоу, та льотчиків було визнано винними у скоєнні аварії через недбалість та невиконання плану польоту.
Вже через кілька годин після трагедії до Львова прилетіли перші особи країни. Секретар РНБО Євген Марчук пообіцяв якнайдетальніше розслідування обставин катастрофи. Президент Леонід Кучма дав слово не залишити постраждалих у біді.
Від самого початку було висунуто декілька версій причин аварії: технічна несправність літака, помилка пілотів, а також помилка в плануванні польотів, організації та розміщенні глядачів на летовищі. Пресцентр Генеральної прокуратури зробив заяву, в якій причинами трагедії було названо погану організацію, підготовку та проведення авіашоу.
Далі конкретні звинувачення було висунуто проти пілотів: їм інкримінували відхилення від льотного завдання, низький професіоналізм і недбальство. Самі пілоти не визнавали своєї провини в аварії і вказували на погану організацію шоу, зокрема на те, що їхні польотні карти суттєво відрізнялися від місцевості, де мали бути проведені маневри. Вони також зазначили, що на шоу мусили виконувати маневри на літаку, на якому заздалегідь не тренувалися. Деякі експерти також зазначають, що наземні служби мали повідомити пілотів про відхилення від програми шоу і наближення до глядачів. Зокрема, при наближенні до людей на близько 200 м фігури пілотажу не повинні були виконуватися.
У день трагедії тодішній міністр оборони країни Володимир Шкідченко подав рапорт про відставку, але його не прийняв президент України Леонід Кучма. Натомість було звільнено з посади головнокомандувача ВПС України генерал-полковника Віктора Стрельникова та командувача 14-го авіаційного корпусу Сергія Оніщенка. Ще трьох інших генералів, працівників відомства заарештувала військова прокуратура.
Тоді за кожного загиблого родичам виплатили від 10 до 100 тисяч гривень. Значно менші суми дісталися тим, хто отримав травми, хоча багато хто залишився інвалідами.
До відповідальності за трагедію було безпосередньо притягнено 10 осіб. Осіб, причетних до авіашоу, та льотчиків було визнано винними у скоєнні аварії через недбалість та невиконання плану польоту. До 6 років тюремного ув'язнення було засуджено генерал-майора Анатолія Третьякова, який виконував обов'язки командувача 14-го авіційного корпусу.
Також 5 років отримав керівник польотів із землі підполковник Юрій Яцюк. Льотчик Володимир Топонар отримав 14 років ув'язнення, а льотчик Юрій Єгоров — 8 років. Окрім того, Військовий апеляційний суд Центрального регіону України постановив стягнути за знищений винищувач з Топонаря 7,2 млн грн., з Єгорова 2,458 млн грн., з Третьякова та Яцюка по 800 тисяч грн. з кожного. З часом суми стягнень були зменшені.
Також було порушено справи проти чотирьох інших генералів ВПС України. Пілоти відмовилися визнавати себе винними. Деякі постраждалі також висловили невдоволення розслідуванням і мали намір скаржитися до Європейського суду.
7 листопада 2007 року своїм указом президент Віктор Ющенко помилував деяких обвинувачених у цій справі: зокрема Анатолія Третьякова, скоротив строк ув'язнення Юрію Єгорову з 8 до 3 років.
Також наслідком стало розформування 48 ОГРАП (Коломия) і продаж всіх Су-17М4 і УМ-3 до В'єтнаму.
Скнилівська трагедія, яка стала фатальним поєднанням прикрого випадку з фактором людської безвідповідальності та недбалості, назавжди залишиться чорною датою в сучасній історії України.
Щороку 27 липня потерпілими та родичами загиблих у тій страшній авіакатастрофі проводяться меморіальні заходи.
У насиченому політико-драматичному сьогоденні напрошуються на згадку події минулих часів, хоча й вони не мають всеукраїнського масштабного розголосу на тлі оскаженілої москальської агресії, і все ж про них теж треба не тільки пам’ятати, а й оприлюднювати суспільному загалові. >>
У 1928 році Андрія Мельника звільнили з «Бриґіток» — львівської тюрми, де він перебував чотири роки за приналежність до Української військової організації (УВО). >>
У Києві в парку Слави комунальники здійснили демонтаж погруддя радянських військових діячів – Сидора Ковпака, Івана Черняховського, Павла Рибалка, Олексія Федорова. >>