Шості роковини трагічних подій в Одесі виповнюються в суботу, 2 травня.
В цей день у 2014 році, ціною десятків людських життів було зупинено повзучий наступ так званої «руської весни».
Як інформує «Україна молода», про це нагадує Український інститут національної пам’яті.
«Довкола тих подій досі тривають політичні спекуляції, але треба пам’ятати, що вони стали кривавим розв’язком провокацій, розгорнутих весною 2014 року проросійськими силами в Одесі», - зазначають історики.
В УІНП наводять висновок експертної групи «2 травня» про трагедію в Одесі, що була епізодом в цілому калейдоскопі подій:
«Події в Одесі не були ізольовані від подій, що відбувалися раніше в місті і в країні. Заворушенням 2 травня передувала низка подій: силова ліквідація наметового містечка Євромайдану в Одесі; барикадування входів до будинку ОДА та заклики «захистити будівлю від прибулих, чужих бойовиків»; масове побиття під стінами ОДА активістів і журналістів; спроба примусити обласну раду проголосити чергову «народну республіку» 3 березня 2014 року. Так само знакові події відбулися після трагічної дати і були пов’язані з нею: зміна керівництва ОДА та силових структур області; заворушення та захоплення будинку міського управління міліції 4 травня».
Щоб нав’язати власну версію трагічних подій в Одесі 2 травня 2014 року, російська пропаганда запустила міф про «одеську Хатинь», в якому проросійських організаторів заворушень представляють «мучениками», а українських активістів «радикалами».
«Натомість сумна правда виглядає інакше – десятки людей стали жертвами спецоперації російських спецслужб, і навіть тепер, шість років потому, агресор не залишає сім’ї загиблих у спокої і намагається скористатися горем людей, щоб сіяти розбрат та ворожнечу в українському суспільстві», - констатують експерти.
Аби спростувати фейки російської пропаганди, «група 2 травня», що об’єднує незалежних експертів та небайдужих одеситів, зняла документальний фільм «2 травня. Без міфів».
Про наступ «руської весни» в Одесі та обставини трагедії розповідають безпосередні учасники подій.
Запрошуємо до перегляду.
Як наголошують історики, за даними СБУ, проросійські акції в Одесі взимку-навесні 2014 року інспірувалися з Росії. Лідери одеських сепаратистів отримували прямі вказівки та інструкції щодо розхитування ситуації в місті від кураторів з Москви. Зокрема серед організаторів акцій на Куликовому полі були громадяни Росії, серед них Антон Раєвський, один з ватажків російських неонацистів, у майбутньому бойовик, учасник війни на Донбасі, та Євген Мефьодов, згодом засуджений за організацію заворушень в Одесі.
«Аналізуючи перебіг подій в країні на той час, можна дійти висновку, що спротив українців 2 травня в Одесі, а згодом і 9 травня в Маріуполі остаточно зупинив повзучу спецоперацію спецслужб Росії під назвою «руська весна». Сьогодні Одеса, Дніпро, Харків та інші міста півдня і сходу України живуть спокійним мирним життям, на відміну від Донецька та Луганська, де покласти край проросійським заколотам не вдалося», - підкреслюють в УІНП.
ДОВІДКА «УМ»
2 травня 2014 року учасники одеського антимайдану напали в центрі міста на колону вболівальників одеського ФК «Чорноморець» і харківського «Металіста», активістів місцевої «Самооборони» та Євромайдану. Під час сутичок пролунали постріли, загинули кілька людей.
Згодом антимайданівців відтіснили до Куликового поля, де спалили їх табір, а багато хто забарикадувався у Будинку профспілок. Сторони конфлікту закидали одні одних пляшками із запальною сумішшю та стріляли.
За результатами розслідування групи «2 травня», у Будинку профспілок від отруєння чадним газом і через падіння з висоти загинули близько 48 осіб. Багатьох забарикадованих врятували українські активісти, буквально знімаючи їх з вікон палаючої будівлі. 200 осіб з обох сторін конфлікту звернулися за медичною допомогою.
У насиченому політико-драматичному сьогоденні напрошуються на згадку події минулих часів, хоча й вони не мають всеукраїнського масштабного розголосу на тлі оскаженілої москальської агресії, і все ж про них теж треба не тільки пам’ятати, а й оприлюднювати суспільному загалові. >>
У 1928 році Андрія Мельника звільнили з «Бриґіток» — львівської тюрми, де він перебував чотири роки за приналежність до Української військової організації (УВО). >>
У Києві в парку Слави комунальники здійснили демонтаж погруддя радянських військових діячів – Сидора Ковпака, Івана Черняховського, Павла Рибалка, Олексія Федорова. >>