Цього дня народився Іван Мазепа — гетьман України

15:58, 20.03.2020
Цього дня народився Іван Мазепа — гетьман України

Усіх прибічників Мазепи росіяни називали «мазепинцями», «Мазепа», «чумою Бендерською»

Іван Степанович Мазепа (1639–1709) український політичний, військовий діяч, дипломат, гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687–1704) і всій Наддніпрянській Україні (1704-1709).
 
 
Прожив 70 років, 20 із них був гетьманом. У молодості служив при дворі короля Яна II Казимира. По обранню гетьманом, намагався відновити авторитет гетьманства в Україні. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Перебуваючи під патронатом московського царя Петра I, проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького з кордонами часів Хмельниччини.
 
 
Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Шведською імперією, проте 1708 року розірвав з російським царем і став на сторону шведів. Дізнавшись про вчинок Мазепи, Петро І наказав головнокомандувачу російськими військами в Україні Олександру Меншикову зрівняти гетьманську столицю Батурин із землею, а самого гетьмана російська православна церква піддала анафемі.
 
 
Після поразки під Полтавою Мазепа змушений був поселитись у Молдовському князівстві. Помер у місті Бендери. Цікаво, що впродовж багатьох років, можна навіть сказати століть, в устах ворогів (тобто усіх прибічників російського царату) ім’я Мазепи стало лайкою й обвинуваченням, точнісінько так само, як у ХХ-ХХІ століттях стало ім’я Степана Бандери.
 
 
Усіх прибічників Мазепи росіяни називали «мазепинцями», «Мазепа», «чумою Бендерською» (Мазепа помер у Бендерах). «Чувать подекуди і в наших сторонах…, а більш Москалі так дражнять наших, за гетьмана Мазепу. В Лубенщині й тепер можна чувати (розказує народ), що за часів Петра І розсердицця було Москаль на чоловіка та й ножакою, чи чим там: «Мазепа!», каже, або: «Мазепин дух!»…», - записав відомий український етнограф і фольклорист наприкінці ХІХ століття від одного зі своїх сучасників.
 
 
 
Але в пам’яті українців ім’я Мазепи залишилося прапором і програмою української Державності. «Я кличу всемогучого Бога на свідка й клянуся, що не для почестей, не для багатства, або яких інших цілей, а для вас усіх, що остаєте під моєю владою, для жінок і дітей ваших, для добра Матері нашої, безталанної України, для добра всього українського народу, для помноження його прав і повернення вольностей, хочу я, при Божій допомозі так чинити, щоби ви, з жінками вашими і рідний край наш, не загинули ні під москалями, ні під шведами…», - клявся у 1707 році Іван Мазепа перед Пилипом Орликом.

  • Історик Сергій Колтирін помер у російській тюремній лікарні

    У травні 2019 року Сергія Колтиріна засудили до 9 років колонії у справі про педофілію і звільнений судом від покарання наприкінці березня через важку хворобу. Однак історик залишився в колонії, оскільки прокуратура оскаржила рішення. >>

  • Цей день в історії: у Львові піднято український синьо-жовтий прапор

    Ініціатором встановлення прапору виступив «Комітет захисту національних символів України», який ще в 1989 році домігся встановлення у центрі Львова українського прапору, але на той момент ще не над адміністративною будівлею. >>

  • Цей день в історії: Лесь Курбас створив театр «Березіль»

    Курбасу вдалося зробити майже нереальну річ – у вкрай бідних умовах, адже в країні була повоєнна розруха, організувати величезну організацію, в якій майже безкоштовно працювали сотні молодих романтиків – акторів, режисерів, композиторів, техніків сцени, майстрів декорацій, художників >>

  • «Ні виставок, ні книг, ні відео»: УІНП урізають фінансування вдвічі

    “Не буде більше ні виставок, ні книг, ні відео, ні фестивалів та конференцій для популяризації історії й розвінчування совкових міфів. Не буде публікації спогадів активістів Майдану та учасників війни, які, до речі, відзначені високою Шевченківською премією",- написав Володимир В’ятрович. >>

  • Осип Назарук: очолював «Січові вісті» й оспівав Роксолану

    «Присвячую українським дівчатам сю працю про велику українку, що сяяла умом і веселістю, безоглядністю й милосердям, кров’ю і перлами. Присвячую на те, щоб вони у найтяжчих хвилях свого народу і своїх не тратили бадьорості духу і були опорою своїх мужів і синів та діяльними одиницями свого народ» >>