Ветеран Другої світової Іван Залужний помер у Запоріжжі у віці 103 роки

Відомий ветеран Другої світової війни Іван Анікейович Залужний пішов з життя у рідному Запоріжжі вранці у неділю, 31 жовтня.

Як інформує Україна молода,  про це у фейсбуці повідомив ексголова Запорізької ОДА Констянтин Бриль.

«З його іменем в Запорізькій області та всій Україні пов’язані дуже героїчні та патріотичні спогади. Адже Іван Анікейович захищав нашу країну від коричневої чуми, а його рідний онук віддав життя за Україну», - написав пан Бриль.

Він нагадав, що у 2021 році ветерану Залужному виповнилось 103 роки.

«Він прожив гідне життя і завжди буде прикладом для багатьох! Це велика втрата для всіх нас», - додав колишній посадовець.

Іван Анікейович Залужний - військовий СРСР, капітан 1-го рангу морської піхоти ВМФ СРСР, учасник Другої світової війни.

У дитинстві він пережив Голодомор 1932-1933 років. 1938 року був призваний до Робітничо-Селянської Червоної армії. За успішну службу відзначений почесним знаком «Відмінник РСЧА». У віці 23 років удостоєний звання лейтенанта.

У 1941-1945 роки брав участь у Другій світовій війні.

Під час радянсько-японської війни командував пульвзводом 355-го окремого батальйону морської піхоти Тихоокеанського флоту. Героїчно проявив себе при звільненні міста Сейсін.

   Іван Залужний-старший з портретом онука Івана Залужного, який віддав життя за Україну. 

Нагадаємо, онук ветерана, боєць Нацгвардії України Іван Вікторович Залужний загинув 10 серпня 2014 року під час служби на блокпосту поблизу міста Амвросіївка на Донеччині.

Офіцер вступив у бій з сепаратистами, що напали на блокпост, але отримав смертельне поранення. 14 серпня 2014 року указом президента Петра Порошенка нацгвардієць був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Як повідомляла «УМ», на похоронах єдиного онука Іван Анікейович виголосив промову до своїх бойових побратимів, закликаючи їх зупинити Володимира Путіна та не допустити ескалації конфлікту.

Після цього, історія родини Залужних набула широкого розголосу в ЗМІ. Іван Анікейович почав отримувати численні листи підтримки від українців, а також від окремих ветеранів Другої світової з Росії.

Ветеран активно підтримував місцевих атовців, спілкувався з представниками військової частини, де служив його онук.

Він є кавалером ордена Червоного Прапора, двох орденів Вітчизняної війни II ступеня, ордена Червоної Зірки, ордена Богдана Хмельницького III ступеня та ордена «За мужність» III ступеня.