Чи треба вводити в Україні надзвичайний стан

В боротьбі між свободою та безпекою неодмінно перемагає безпека. Це аксіома, про яку знають всі правозахисники. Зіткнувшись з небезпекою пандемії, ми, українське суспільство, добровільно погодилися на суттєве обмеження прав і свобод людини та громадянина.

Сьогодні важливо зберегти баланс і не дати владі перетнути межу. Адже зараз влада отримала чудову нагоду для закручування гайок без жодного опору суспільства, ба, навіть під його схвалення. Просто таки рай для створення диктатури у нашій, ще далекій від стійкої демократії, державі. Що ми, громадянське суспільство, можемо робити в нинішніх умовах? І що повинні? Пильнувати,  не замовчувати, не заплющувати очі і говорити вголос.

1. Повернути ситуацію в правове поле

Насправді, щоб всі нинішні обмеженняправ і свободбули у правовому руслі, спершу потрібно було ввести надзвичайний станна території всієї країни.

Стаття 64 Конституції України говорить: «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремi обмеження прав i свобод iз зазначенням строку дiї цих обмежень».

Тобто всінаші сьогоднішні уже введеніобмеження є неконституційними без надзвичайного стану.

Наприклад, без введення надзвичайного стану ніщо,окрім окремого рішення суду, не може перешкодити людям законно проводити мирні акції, пікети, зібрання. Бо це право гарантоване нам ст.39 Конституції України. І жодні інші поточні рішення уряду та органів місцевого самоврядування не є вище над Конституцією. Те ж саме з правом на вільне пересування тощо.

Практика показує, що порушення Конституції, особливо у сфері прав людей, призводить до плачевних наслідків. А юридичні процедури та верховенство права – не порожній звук. Відтак, якщо не зробили це до, то треба зробитибодай опісля, бо кращевжепізно, ніж ніколи.

Що таке надзвичайний стан? Це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях. Вводиться він при виникненні надзвичайних ситуацій не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян.

Надзвичайний стан вводиться зараз за поданням Ради національної безпеки або уряду. Президент видає указ і звертається із ним до парламенту. Надалі він має бути затверджений народними депутатами протягом двох днів.

Наразі режим надзвичайного стану ввели в Італії, Словаччині, Чехії, Ісландії, Естонії, Іспанії, Румунії, Сербії, Латвії, Болгарії, Швейцарії, Казахстані, США та Молдові.

2. Не дозволити перегнути палку

За інсайдерськими джерелами деяких ЗМІ, Міністерство юстиції України пропонувало законодавчо закріпити обшуки без рішення суду. Цього категорично не можна допускати! Обшуки в нас і раніше були більше методом тиску та репресій, аніж реальними слідчими діями. Якщо з процедури вилучити ще й дозвіл суду, то це перетвориться у вакханалію силовиків. Де є хоч одне притомне пояснення як, наприклад, обшук житла може упередити поширення коронавірусу?! Отож бо. Це погано завуальований механізм закручування гайок, можливості залякування та тримання людей у страху.

3. Зупинити «політичне мародерство»

Було б логічно і чесно якби наші політики – Верховна та місцеві ради – приймали рішення лише ті, які стосуються поточної ситуації, пандемії, боротьби з поширенням вірусу, спрощення процедури медичних закупівель тощо. Адже в часи порожніх вулиць громадяни не зможуть протестами чи в інший мирний спосіб перешкоджати ухваленню рішень, що не мають підтримки у суспільстві.

Найперше - це питання продажу землі та нового трудового кодексу. Прикро, але президент України Зеленський вже анонсував швидке прийняття цих реформ. І виглядає це на «політичне мародерство»: поки українці сидять по хатах і не можуть протестувати – швиденько просунути те, що вони зупиняли раніше. Наприклад, президент Франції Макрон сказав у своєму зверненні, що навпаки призупиняє всі реформи, а всі зусилля підуть на боротьбу з епідемією. Це чесно.

Звісно, ми, громадянське суспільство, закликаємо і перших, і других не займатися «політичним мародерством», бо є речі, які не зупинить жоден карантин.

                                                                                                                                                                                                                  АВТОР:  Ірина ЮЗИК, правозахисниця