У заявах Тимошенко про «Нову конституцію» угледіли заклики до повалення конституційного ладу України

Відразу після виборів Юлія Тимошенко обіцяє до парламентських виборів провести референдум, на якому затвердять «Нову конституцію», яку нібито готує її команда, а це фактично означає означає повалення конституційного ладу в Україні, адже такого механізму не передбачає нині діюча Конституція.

Про це пише Тарас Шамайда у проекті Тexty.org.ua.

"За обговоренням спецефектів з’їзду партії «Батьківщина» та скандалів з Коельо чи Расмуссеном оглядачі й суспільство не помітили, що Юлія Тимошенко обіцяє призначити референдум, ухвалити на ньому «нову Конституцію» (!) і вже за нею провести осінні парламентські вибори (!): «Новий Президент України зразу після інавгурації своїм Указом оголосить Всеукраїнський референдум за народною ініціативою, а народ України на референдумі нову Конституцію прийме», – урочисто повідомила про свої плани лідерка «Батьківщини", - зазначає автор.

Конституція є Основним Законом, вищим за всі інші, звичайні закони, які мають їй відповідати і не можуть суперечити. Саме на фундаменті прийнятої в 1996 році Конституції ухвалено сотні законів і безліч підзаконних актів, які й становлять цілісне законодавче поле демократичної української держави.

Проте, як бачимо, Юлія Тимошенко, ще навіть не сівши в президентське крісло, планує не виконувати Конституцію, гарантом якої вона має бути, а навпаки, її знищити, прийнявши натомість «народну», а по суті, свою власну Конституцію. Причому не колись, а негайно, в 2019 році, ще до осінніх парламентських виборів.


У статті зазначається, що організувати референдум із зміни конституційного ладу можна буде лише у перші місяці після обрання Юлії Тимошенко, на хвилі підтримки.

"Саме в цей час найлегше зламати опір парламенту, ЦВК і Конституційного Суду, які теоретично мали б захистити конституційний лад. До того ж, Тимошенко прямо сказала, що осінні вибори мають відбутися вже за новою Конституцією. Для абсолютної влади їй потрібен контроль над парламентом", - додає тарас Шамайда.

«Нова народна Конституція» є одним із 5 головних розділів її програми, тому, в разі перемоги, Тимошенко прямо посилатиметься на волю виборців і свій обов’язок виконувати програму.

У розділі XIII Конституції регламентується, як до неї можуть вноситися зміни, і він не передбачає зміни "всенародним референдумом".

"По-перше, законопроект про зміни до Конституції може вносити лише Президент або не менше 150 народних депутатів.

По-друге, такий проект не може зазіхати на права людини, незалежність чи цілісність держави, а також змінювати протягом певного часу норми, зміни до яких уже розглядалися. Тому проект має здобути спочатку 226 голосів депутатів і бути спрямований до Конституційного Суду. Лише після позитивного висновку Конституційного Суду парламент може продовжити розгляд.


По-третє, на наступній черговій сесії (тобто не одразу, а за деякий час) проект має отримати підтримку 2/3 депутатів. Така процедура передбачає тривалий час і широкий консенсус, без якого ухвалення навіть найменших змін неможливе.

По-четверте, процедура змін у І, ІІІ та ХІІІ розділи Конституції ("Загальні засади", "Вибори. Референдум", "Внесення змін до Конституції України") ще складніша – проект таких змін можуть подати або Президент, або 2/3 депутатів. Потім, після його голосування тими самими 2/3 депутатів у парламенті, Президент має призначити референдум, який і затверджує остаточно ці зміни. Тобто, потрібна спільна воля 2/3 парламенту, більшості виборців, Президента і Конституційного Суду (КС)", - ідеться у статті.

Те, що пропонує Юлія Тимошенко іде у розріз із нині діючим Основним законом. 

Формально на референдумі проголосує "народ України", однак історія знає випадки, коли подібні голосування в обхід правил призводили до диктатури: руками німецького народу Гітлер відкрив «новий етап» на референдумі 1934 року в Німеччині, чи Лукашенко руками білоруського народу на референдумах 1995-96 років.

Законодавство багатьох країн (наприклад, США, Німеччини чи Канади) взагалі не передбачає загальнодержавних референдумів. В інших країнах (включно з часто згадуваною в контексті референдумів Швейцарією) чітко врегульовано, що може бути предметом референдуму, а що ні, яка роль парламенту в призначенні й імплементації результатів референдумів тощо.

В Україні з ідеями «прямої демократії», що зміцнювала б їхню особисту владу, виступали чимало відомих політиків, включаючи Кучму і Януковича. Проте найбільш наполегливо агітував за референдуми кум Путіна Віктор Медведчук.

У 2012 році Янукович з Медведчуком всерйоз наблизились до мети, протягнувши в Верховній Раді закон «Про всеукраїнський референдум», який теж передбачав можливість приймати Конституцію на референдумі, у цьому була одна з головних його небезпек. І якби не Революція Гідності, то цілком ймовірно, що в 2015 році ми б мали нову, прийняту на референдумі Конституцію.

Тому народні депутати оскаржили документ у Конституційному Суді, а громадські організації впродовж шести років вимагали його скасувати.

Розгромила той закон і Венеційська комісія, відзначивши, що «уможливлення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою щодо нової конституції або щодо внесення конституційних змін дозволить обійти вимогу щодо голосування кваліфікованою більшістю у Верховній Раді», що «було би згубним для конституційної стабільності та легітимності в Україні».

Врешті-решт Конституційний Суд у квітні 2018 року визнав закон «Про всеукраїнський референдум» неконституційним.


Якщо підсумувати суть цього рішення, а також рішень КС 2005 і 2008 року про можливість ухвалення Конституції чи змін до неї на референдумі за народною ініціативою, то народ має право на референдумі встановлювати конституційний лад, ухвалювати Конституцію чи зміни до неї, але лише в порядку, встановленому самою Конституцією і законами України.

Закону про референдум не існує. А отже, не існує процедур організації голосування і підрахунку голосів. Є законопроект №2145а, але його прийняття точно не допоможе Тимошенко, оскільки не передбачає ухвалення на референдумі ніяких нових Конституцій.

Тож реалізувати свій план Тимошенко зможе лише шляхом відвертої сваволі – видавши незаконний Указ і провівши незаконний референдум. Зупинити її теоретично можуть Конституційний Суд, адміністративний суд чи ЦВК.

І хоча такі дії тягнутимусь на серйозний злочин, звинуватити і притягнути до відповідальності Президента можна буде лише в порядку імпічменту – сценарій украй складний, а в українських реаліях – нездійсненний.

Є ще добре відомий українцям метод Мадану, але в конкретній ситуації 2019 року це означає гострий громадянський конфлікт, яким неминуче скористається Кремль.

"Звичайно, доки у нас ще вільна країна і чинна Конституція, існує надійний спосіб не допустити, щоб Тимошенко повалила конституційний лад. Це не голосувати за неї, і не дати шансу їй стати президентом. І хоча це звучить як передвиборча агітація, насправді йдеться про речі набагато важливіші – захист української державності й демократії.

Це варто усвідомити всім, для кого державність і демократія – не порожній звук. Партійним і позапартійним. Провладним і опозиційним. Прихильникам Порошенка чи Гриценка, Садового чи Ляшка, і так само тим, хто не сприймає нікого з них, чекаючи на «нові обличчя».

Журналісти, правники, громадські активісти, нардепи, іноземні дипломати мають нарешті почути і зрозуміти, про що відкритим текстом говорить Юлія Тимошенко. Сьогодні ми можемо це зупинити. А якщо вона покладе руку на Конституцію, щоб витерти об неї ноги, може бути запізно", - підсумовує автор.