ВИБОРИ БЕЗ ВИБОРУ ...

Минулі президентські вибори в Киргизстані мали всі шанси залишитися в історії як голосування, яке підведе риску під епохою нестабільності і позначить перший повноцінний, мирний транзит влади в республіці. Від виконання своїх обов'язків до кінця терміну президента, що йде - законно обраному главі держави. Ці вибори залишаться в історії. Але зовсім в іншій якості. Як найбільш неоднозначні в літописі не тільки нашої країни, а й усього регіону.

Питання про легітимність президентських виборів у Киргизстані стояло гостро ще в розпал виборчої кампанії. По всій республіці фіксували факти незаконної агітації. З приводу чого члени руху «За чесні вибори», що складається з політиків, державних і громадських діячів, неодноразово зверталися до президента Киргизстану, голови ЦВК і прем'єр-міністра з проханням вжити заходів. Але ніхто нічого жодного разу так і не зробив.

Що не дивно. Вищі посадові особи Киргизстану самі були неодноразово помічені за лобіюванням інтересів того чи іншого кандидата. А найчастіше цілком певного. Президент Алмазбек Атамбаєв, з огляду на свій пост, який зобов'язує по ідеї залишатися максимально неупередженим до всіх претендентів, відкрито підтримував кандидата від своєї Соціал-демократичної партії, колишнього прем'єр-міністра Сооранбая Жеенбекова. Що, безумовно, є грубим порушенням виборчого законодавства. Слідом за президентом в агітатори записалися і урядовці та релігійні лідери.

І судячи з усього також під чуйним наглядом поки ще чинного глави республіки; інструментом агітації стала ще й місцева влада Киргизстану. На засіданні Жогорку Кенеша неодноразово були озвучені тривожні повідомлення про те, що в окремих районах за розпорядженням властей знімають банери з політичними гаслами, зривають зустрічі з виборцями і закривають штаби неугодних цим самим владі кандидатів, явно не випадково - головних суперників вищезгаданого Сооранбая Жеенбекова. У те, що подібні дії були особистою ініціативою керівників цих районів, а не відданим їм зверху командам, віриться, звичайно, слабо.

Ще одним скандальним моментом цих виборів стало затримання депутата Жогорку Кенеша за підозрою в підготовці державного перевороту. Затриманий Канат Ісаєв - найближчий соратник лідера партії «Республіка» Омурбека Бабанова - головного суперника провладного С.Жеенбекова. Це збіг, який не здається випадковим, правда ж? Звинувачення йому висунули без пред'явлення будь-яких виразних доказів. І що цікаво висунули саме в той момент електоральної кампанії, коли рейтинги Жеенбекова, згідно з результатами соціологічних опитувань, почали стрімко і безнадійно падати.

Крім всіх цих фактів, були ще сотні інших, включаючи масову розсилку повідомлень із недостовірною інформацією то про зняття кандидатів з перегонів, то про об'єднання політичних сил. Були погрози кандидатів на адресу один одного, переслідування журналістів, які намагалися розібратися у всій цій предвиборчій вакханалії і вивести порушників на чисту воду, і масові вкидання компрометуючих матеріалів. Засоби масової інформації не гребували публікувати явно суб'єктивні, а часто навіть помилкові матеріали про претендентів на президентське крісло. Особливо старалися державні теле- і радіоканали. Відбувалося це теж, очевидно, не без участі офіційної влади. Логічною в такому контексті кульмінацією цього процесу стала відмова однієї з делегацій спостерігачів брати участь у виборах.

Але, як виявилося потім, все це було лише розминкою перед основним процесом. Процес голосування був безпрецедентним за кількістю порушень. Вкидання бюлетенів, заборонена на день виборів агітація і голосування за чужими документами. Що називається, повний набір. На одній з дільниць затримали місцевого жителя, який намагався вкинути в урну для голосування відразу 20 бюлетенів, на іншому - зробити те ж саме намагався член комісії. У нього було 56 бюлетенів. І це тільки ті випадки, що вдалося зафіксувати. А уявіть, скільки ще було фактів, які так і залишилися непоміченими.

З огляду на все це президентські вибори в Киргизстані об'єктивно не можуть бути визнані легітимними. Здається, що вимагати, як мінімум, їх перегляду, як максимум - повторного проведення в зовсім інших умовах, під пильних наглядом міжнародних спостерігачів, із відстороненням від важелів адміністративного ресурсу діючого керівництва республіки - обов'язок міжнародного співтовариства.

Адже ми всі добре пам'ятаємо, що Киргизстан занадто довго і болісно йшов до того, щоб стати по-справжньому демократичною країною, аби ось так сьогочасною волею або навіть забаганкою окремих осіб знову зануритися в беззаконня і хаос.