«Довбуш» минулого сьогодення: рецензія на фільм Олеся Саніна

Ім’я славетного опришківського ватажка Олекси Довбуша –  взірець спільної української легенди. І привід замислитися, за що воюють українські захисники нині.  Які цінності відстоюємо й чим готові жертвувати заради вільного життя на своїй землі?

Новий фільм «Довбуш» режисера Олеся Саніна - це історія не про «месника, що вмів з гори на гору переступати, з очей блискавку пускати і сонце за черес заперезати», не про славного лицаря, що бідним «гроші роздавав і по всіх горах ховав». Ця історія про того, хто підняв забороло над гіркою правдою: про зраду і кривду, кохання і ненависть, однодумців і ворогів. У цьому фільмі  повторюється вічний постулат: «як Бог дає, і Бог відбирає, а люди підносять до неба і топчуть ногами».

Так починається найдорожча українська стрічка за всю історію Незалежності: кіно режисера Олеся Саніна, кадрового українського генія сучасності Сергія Михальчука (володаря Срібного ведмедя Берлінського кінофестивалю за попередню операторську роботу), силенної акторської трійці: Даші Плахтій, Сергія Стрельникова, Олексія Гнатковського; а ще польської когорти виконавців: Агати Бузек, Матеуша Косьцюкевича і Єжи Шембаль, єврея-хасида Лузера Тверскі та всієї творчої команди.

                                                                                      Олесь Санін.

Таємна постать Довбуша обросла легендами, уявою, недостовірною біографією… Однак фільм показує не казку, а поєднання задуму автора з окремими історичними фактами й деталями. Довга робота з українськими та польськими архівами, консультації з істориками, глибинне вивчення підтверджених даних тощо, формують унікальний сюжет.

Фільм «Довбуш» - це  108 знімальних днів, близько 50-ти живописних локацій на високогір’ї Карпат, залучення 500-а людей для масових сцени та масштабне відтворення життя й побуту XVIII століття (одяг, помешкання, зброя, музика…).

Шляхи двох братів – Івана та Олекси Довбушів – символічно розділяє помста. Перший має  ніж із виточеними на ньому іменами вбитих, душевну порожнечу й шалене бажання збагатитися. Натомість в Олекси з дитинства  – чарівний гуцульський топірець, найбільша його жага -   справедливість, відплата за вбитих батьків.

Іван уособлює не тільки розбійника, а й саму смерть, котра згодом остаточно захоплює його душу. «Ти вкрав ім’я Довбуша», – каже він, поціливши на брата, і невдовзі помирає. А Олекса, істинний Довбуш, вкотре здобуває ім’я та «обманює смерть».

Стрічка викликає багато резонансів і паралелей. Приміром, одразу спадає на думку «Камінний хрест» Стефаника – прообраз того ж хреста на честь Олекси, який встановили батьки, думаючи, що їхній син загинув.

Переглядаючи «Довбуша», багато хто згадує кінокартину  «Тіні забутих предків» із мальовничими пейзажами Карпат – вічна класика українського твору Коцюбинського та кіно Параджанова.

«Це такі спеціальні речі-наративи, які хочемо передати. Дійсно, згадали «Камінний хрест», передали «привіт» і Параджанову. Також художникам – не тільки українським. Ми із Сергієм Михальчуком це знаємо, відчуваємо: нас вчили великі майстри українського кіно», – зазначає режисер Олесь Санін в ексклюзивному коментарі для «України молодої» під час спецпоказу «Довбуша» в Українському домі у Києві.  

                                                    Олексій Гнатковський та Олесь Санін. 

Акторська сила Сергія Стрельникова в ролі Олекси й Олексія Гнатковського – Івана – дуалізує братів. Вони тут дійсно на своєму місці. Неперевершена Дар’я Плахтій у ролі Марічки уособлює силу жіночності та внутрішньої сили, котра й допомагає їй не зневірюватися й згодом дочекатися щирого щастя з коханим (хочеться вірити).

Життя, кохання, любов до рідного краю, захист свого – наскрізні теми кінокартини, де спільним знаменником постає земля. Вона здатна як забрати, так і повернути. За неї Олекса веде невпинну боротьбу, а та, на знак вдячності, постійно захищає його…

«Хочу жити тут. Вільно на своїй землі... Я повернуся до тебе за три дні. І вже ні Бог, ні люди нас не розлучать», – обіцяє Олекса Довбуш Марічці, а вона відповідає: «Коханий мій, як мусиш – іди. Я буду чекати»…

Коли через довгі три століття українські захисники вкотре йдуть боронити свій народ від ворогів, а їхні жінки чекають і сподіваються, - такі фрази дійсно підкреслюють особливості нашої суспільної ситуації й неабияк резонують всередині кожного.

Історичний цикл поповнюється новими відкриттями, технологічними надбаннями, сучасними проблемами. А жага й значущість бути вільними – назавжди у нетлінному коді українства. Як і легендарна фраза, що стала крилатою ще задовго до виходу фільму: «То є мої гори. Я тут ґазда. І хто прийде мені в хату і буде правити, як я маю жити, вихаркає свої печінки…».

Немало історичних оповідань та легенд розповідають про дружбу Олекси Довбуша із містичним, однак цілком реальним, БЕШТом: відомим як «Бааль Шев Тов» («Володар Доброго Імені»). Великого єврейського мудреця та засновника хасидизму неперевершено зіграв Лузер Тверскі – голлівудський актор та прямий нащадок хасидського вождя в дев’ятому поколінні!

«Не кожний день ти отримуєш дзвінок із проханням зіграти роль одного зі своїх предків: видатну, всеохоплюючу людину в моєму дитинстві та нашій спільноті, – зазначає Тверскі. – Було відчуття, що місцинами, де проходили зйомки, ходили мої пращури. Особливо, коли фільмували біля Надвірної: знаю точно, що звідти родом предки мами, та Збаразької фортеці – там колись жив мій дядя. Слова «це теж твоя земля» (які Довбуш мовить БЕШТові) – справді зворушливі для мене. Бо я і є українець».

Блакитноокий мудрець рятує опришка, підтримує його у скрутний час та радить, як учинити. «Твоя дорога в гори, на полонину – там почуєш, як тебе кличе твоя доля. Там здіймають кайдани. Там побачиш ім’я своя на камені», – указує БЕШТ опришкові.

У моменти вагань упевняє: «Ти не такий, як твій брат. У тебе інше серце». У часи розчарувань просвіщає: «Людина ніколи не є сама» – помітна паралель із сином Божим Ісусом та істиною, котра лежить у 23-му Псалмі:

«Господь ніколи не обіцяв, що життя буде справедливим. Господь обіцяв: коли ми протистоятимемо несправедливості життя, будемо не самотні, бо Він буде з нами». Боже могуття і справді було з Олексою. Хоча для когось то була нечиста сила?...

                                                                     Сергій Стрельников та Олесь Санін 

У фільмі присутні харизматичні Агата Бузек, Матеуш Косьцюкевич та Єжи Шембаль.  «У нас знімалися одні з найкращих польських акторів, для яких важлива репутація, - розповідає Олесь Санін. - Тут ідеться про шляхтича, що не виконав свій чин і фактично зненавидів того, хто відібрав його славу. Поляки та угорці самі прибивалися до опришків: такі випадки були масовими.

Наші польські колеги пояснюють: історія Довбуша – це передусім спільна боротьба за свободу. До того ж, якщо говорити про історичну достовірність, шляхтичі вважали себе не поляками, а сарматами королівської крові, присланими на Землю для керування смердами. Не дарма вже за пів століття Польща скинула шляхетську демократію, оновила Конституцію й перетворилася на ту, що, ми знаємо».

У «Довбуші» кожен глядач бачитиме щось своє – власну історію, красиву художню постанову, захоплюючу музику, стародавні гуцульські традиції чи хоча б  щось на кшталт «зеленого вогнику» Великого Гетсбі, заради якого і «пливемо вперед, долаючи течію, а вона нестримно зносить нас назад – у минуле». Разюча актуальність примушує задуматися на цим і зробити вибір.

Валерія МУСХАРІНА, студентка Київського університету імені Бориса Грінченка

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Чапай став Довбушем. Сергій Стрельников про переосмислення своєї акторської місії