Андреа Бочеллі у Києві: історія успіху співака, який втратив зір у дитинстві

Серед організованих до дня 30-ліття відновлення Незалежності України концертів «Голос моєї душі» 24 серпня  - на площі Конституції, біля будівлі Верховної Ради і Маріїнського палацу, - вирізнявся тим, що двоє його учасників є  всесвітньо відомими іноземними зірками: Андреа Бочеллі — володар «Греммі» та номінант «Еммі», шести престижних премій Classic BRIT Awards та семи не менш знакових нагород World Music Awards та  диригент Марчелло Рота.

І виступ їх  в Україні саме у рамках державного ювілейного святкування – це публічна симпатія і підтримка людьми мистецтва нашої країни у часи, коли вже восьмий рік триває війна Росії проти України на сході та окуповано українські території.

Про знаковий концерт  тенора-легенди - 62-річного Андреа Бочеллі в Києві у День Незалежності  посольство України в Італії  повідомило на початку серпня, закцентувавши: « Маестро представить програму «Голос моєї душі» на підтримку створення Центру сучасного мистецтва — музею Івана Марчука». На екранах, як і обіцяли, оживали картини українського художника, які переплелися з витонченими аріями італійського тенора. 

Спочатку представили відеорозповідь про незвичайну долю легендарного співака. Майже відразу після народження батьки Андреа помітили, що у їхньої дитини щось не те з очима. Спеціалісти виявили  у малюка спадкову глаукому, яка рано чи пізно повинна була зробити його зовсім сліпим. Щоб продовжити період, поки Андреа ще міг бачити (хоча й розмито), - його не раз оперували, починаючи  з шестимісячного віку. Саме в лікарні його мама  помітила, що класична музика заспокійливо впливає на малюка – і це стало початком шляху до музичної кар’єри, яка склалася, утім, не відразу.

Андреа був активною, спортивною  дитиною. Навчався у школі для тих, хто має вади зору, оволодів азбукою Брайля  і навчився грі на флейті. Якось, граючи у футбол, у хлопця уцілив м'яч у голову  – і це ще у шкільні роки  привело до повної сліпоти. Та батьки робили усе, щоби ця вада не стала вироком долі. Завжди заохочували сина  продовжувати займатися тим, що йому подобалося, і не здаватися. Він їздив верхи, на велосипеді, плавав та грався з іншими дітьми. Він брав уроки фортепіано (а його молодший брат Альберто — уроки скрипки). І хоч найбільше Андреа любив співи, і всім подобалося, як він співає – спочатку  вивчився на адвоката в Пізанському університеті, і почав свою кар'єру в Палаццо Джустиція в Пізі. Щоправда, за спеціальністю пропрацював лише рік.

Ще навчаючись в університеті, Андреа почав заробляти гроші, граючи на роялі та виконуючи пісні в барах. У 1970-мувін  виграв свій перший співочий конкурс, Margherita d'Oro у Вьяреджо, з піснею O sole mio («Про моє сонце»). А далі було безліч тріумфів. У 1999-му тосканець Бочеллі стає першим вокалістом, що утримує всі три перші місця в американських класичних чартах. На 42 церемонії вручення «Греммі» наступного року в Лос-Анджелесі  номінований двічі: як найкращий вокальний поп-виконавець, і як найкращий поп-виконавець у спільному виконанні. Ще через рік  отримав європейський платиновий диск за продаж більш ніж 1 млн копій диска Cieli di Toscana («Небо Тоскани»).

Відома канадська співачка Селін Діон представляла тенора так: «Я чула хтось сказав: якби Бог міг співати, його голос був би схожий на голос Андреа Бочеллі». Обдарований надзвичайним талантом, він  співав з іншими  зірками першої величини: зокрема, оперним Маестро Лучано Паваротті та  рок-музикантом Браяном Адамсом.

Не раз долучався до доброчинних проєктів.  Був учасником  благодійного концерту Майкла Джексона  в допомогу дітям на Мюнхенському Олімпійському стадіоні (1999). У  пам'ять про трагедію 11 вересня виконав концерт миру в Базиліці Святого Марка у Венеції (2002). Організував Концерт надії у порожньому кафедральному соборі у Мілані у Пасхальну неділю у час жорсткого локдауну (2020), який онлайн подивилися понад 40 млн людей.

До речі, у  2017 році за книгою Андреа Бочеллі «Музика тиші», виданою ще 1999-го,  було знято однойменний фільм. Це розповідь про дитинство співака, змагання з прогресуючим захворюванням очей та початок музичного шляху. Кіно біографічне, утім імена змінено. Бочеллі  став у ньому Амосом Барді.   Зіграв цю роль англійський актор і музикант із Оксфорда Тобі Себастьян.  Його наставника у фільмі зіграв Антоніо Бандерас.

У концерті у Києві 24 серпня Андреа Бочеллі співав партії із опер Верді, Джордано, Пучіні. Слухачам надовго запам’ятається майстерне виконання всесвітньо відомого італійського тенора  разом зі знаною у світі українською примадонною оперного співу сопрано  Людмилою Монастирською «Дуету Маддалени ді Куаньї та Андреа Шеньє» з опери «Андреа Шаньє». Відому більшості «Застольну»  з опери «Травіата» співали уже утрьох – до досвідченіших виконавців доєдналася сопрано Тамара Калінкіна, так само  з Національної опери України.

Прозвучало кілька «Молитов»: Тоски з однойменної опери Пучіні – виконала Людмила Монастирська та  твір із такою назвою Франческо  Паоло Тості з  альбому «Віра» від Андреа Бочеллі. Зворушливо «Аве Марія» лунало у виконанні тенора-легенди та 27-річної  скрипальки Анастасії Петришак – українки, яка з 11 років почала  вчитися музичному мистецтву в Італії. Обдарована музикантка з Андреа Бочеллі співпрацює із 15-літнього віку. Маестро запрошує її на численні концерти в Італії та за  кордоном. До речі, Анастасія регулярно грає на інструментах, створених прославленими скрипковими майстрами Антоніо Страдіварі, Аматі, Джузеппе Гварнері.

У київському концерті Андреа Бочеллі також співав «Молитву» (Д.Фостер – Т.Реніс) з альбому «Сон» разом із українською співачкою кримсько-татарського походження Джамалою. На завершення прозвучала «Пісня Землі» композитора Франческо Сарторі, яку виконали італійський тенор та наша поп-виконавиця Тіна Кароль.

Виступи супроводжував Національний симфонічний оркестр України  та Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки.

 «Голос моєї душі» - таку назву мав і перший цикл робіт українського художника Івана Марчука.  Власне однойменний концерт італійського співака став  підтримкою створення у Києві центру сучасного мистецтва — Музею   Івана Марчука. Головна ідея  нового закладу — масштабно  презентувати і промотувати   загалом українське мистецтво,  кажуть організатори.