Україна без Ізраїлю розбереться яких Героїв вшановувати
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Фільм «Тіні забутих предків» здобув 39 міжнародних нагород, 28 призів на різноманітних кінофестивалях . (Фото з відкритих джерел)
100 років Сергію Параджанову - режисерові, який відзняв одну з найкращих українських художніх стрічок «Тіні забутих предків», за твором Михайла Коцюбинського, із Іваном Миколайчуком і Ларисою Кадочніковою у головних ролях.
Фільм здобув 39 міжнародних нагород, 28 призів на різноманітних кінофестивалях (із них 24 – гран-прі).
У Києві "Тіні забутих предків" стали тим каталізатором, який вибухнув на прем'єрі 4 вересня 1965-го протестом проти незаконних утисків української інтелігенції. Тоді Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл закликали всіх, хто протестує проти політичних репресій, піднятися зі своїх місць.
Сергій Параджанов - вірменин, який народився у Тбілісі, сидів у російській в’язниці за український націоналізм.
"Параджанов оказался в поле зрения органов государственной безопасности еще в 50-х годах. С его стороны фиксировались клеветнические суждения о "зажиме свободы созидания" в нашей стране, о "партзаказах" в искусстве", - такі дані кгб у 1970-х.
Сергій Параджанов жив у Києві поблизу універмагу «Україна» на проспекті, який віднедавна має історичну назву Берестейський.
Із його поверху, з балкону, у часи срср - совітського режиму-прижиму, як їх характеризує кінознавець Сергій Тримбач - на споруді цирку було гасло: «СЛАВА КПСС». А під ним: ЦИРК, ЦИРК, ЦИРК.
"Сергій Йосипович гукав своїх гостей помилуватись от сією монтажною феєрією: це ж яка краса поєднання сенсів і сенсуацій", - пише Сергій Тримбач.
А ще хочеться згадати помаранчі Сергія Параджанова - у хаті Марії Примаченко.
ЧИТАТЕ ТАКОЖ: Сергій Параджанов реабілітований через пів століття після судилища за «український націоналізм»
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Т. Г. Шевченка поховали в Україні на уже Тарасовій горі у Каневі, з якої
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий. >>
Перепоховання Андрія Мельника та його дружини є початком перепоховань видатних українських діячів могили яких були розпорошені чужими землями. Але тепер Україна починає повертати їхні імена, їхню спадщину і їхнє місце в нашій національній історії. >>
Це не лише перепоховання. Це — акт великої історичної справедливості. Це — повернення пам’яті. Повернення нашої державної тяглості. Повернення тих імен, без яких неможливо скласти повну історію української нації. >>
Пам'ять про жертв політичних репресій – не лише сторінка минулого, а пересторога для сьогодення і майбутнього. >>
Спомин про земляка, Юрія Іллєнка, який народився 9 травня 1936 року в Черкасах. >>