Поминання предків: давнє й сьогодення
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
Була бабця і в пшениці. Називалася вона спельта. (Фото автора)
У кожного з нас була бабця. Але була бабця і в пшениці. Називалася вона спельта. Найдавніші знахідки її зерен датуються другим тисячоліттям до нашої ери.
І коли одна красуня поцікавилася в мене, чи їв я хліб зі спельти, я витріщив баньки. Бо й слова такого не знав. Тоді вона свиснула в два пальці, і я помчав до неї пробувати той хліб.
Ну, що вам сказати... ми його майже цілого і згелемзали, попиваючи іспанське винце. Потім я зайшов на сайт, де вона муку зі спельти замовляла, і побачив ціле розмаїття всілякої муки, меленої на жорнах.
То вже не стримався і, окрім спельти, отримав з Черкащини майже всю мучну колекцію.
Вчора взявся пекти. Але була одна проблема. Світло переважно вмикають рівно на 4 години, а моя мініпекарня працює з хлібом 4 години і 30 хв. Є режим пришвидшений – 2 години 30 хв. Але він гарантовано добрий лише для пшеничної муки вищого ґатунку. Як поведе себе мука зі спельти я не знав. Але ризикнув.
Муку пересіяв, у відерце пекарні налив шклянку води, дав дріжджі, дві ложки оливкової олії, чайну ложечку солі і 2 ложечки цукру. А тоді всипав дві шклянки спельтової муки і задля перестраховки – шклянку пшеничної, меленої на жорнах.
За тих 30 років, відколи я печу хліб, тісто бадаю методом мацання. Є такі дівчата, які не люблять, аби їх мацали у сні. Але тісто якраз любить.
Виявилося дещо липким, отже треба було додати ще десь пів шклянки муки, вимкнути пекарню і вмикнути ще раз.
Результат перевищив усі сподівання. Хліб дуже смачний. Їси, а в писку – тисячолітній смак.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Найдовша подорож» Оксани Забужко про дорогу українців у кілька століть
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
Українську безпеку не гарантуватиме досить суперечливий , непослідовний , примхливий і зациклений на дружбі з Путіним Трамп. Який прагне статусу США як особистої династичної монархії. >>
Полковник Болбочан і Василь Вишиваний, він же Вільгельм Габсбург, переможна весна 1918 року. Запорізькі степи. Українська армія наступає і звільняє від московських більшовиків українські землі. Момент перемоги української зброї. >>
Мілітарна ескалація на Близькому Сході, внаслідок якої ліквідовано іранського духовного лідера Хаменеі, але не призвело до падіння реакційного режиму ісламістів, зайве засвідчує: сильні світу цього остаточно стали надавати перевагу силовим методам для врегулювання двох й багатосторонніх суперечок. >>
19 лютого 2014— дата, яка мала б звучати значно гучніше. Саме цього дня, дванадцять років тому, розпочалася Війна за Незалежність України. Ця дата зафіксована в українському законодавстві. Але в публічних комунікаціях — навіть на найвищому рівні — її майже не чути. >>