Час назавжди приборкати валдайнутого мегаломаньяка

Неупереджена оцінка генези сучасної земної цивілізації, дає підстави до невтішних прогнозів стосовно її подальшої життєспроможності.  Не вдаючись у детальний аналіз причинно - наслідкових факторів, варто лише наголосити на одному із них.

Йдеться про зростаючу дисфункцію між пов'язаними між собою поступальним рухом науково-технічного прогресу і стрімкою деградацію морально-гуманістичних цінностей людства.

Переконливим свідченням такої рецесії є нічим неспровокована  геноцидна збройна агресія Росії проти України, що триває вісім років поспіль і принесла державі і нації колосальні людські жертви, руйнування та страждання. Чи можливо було уникнути подібного?

Видається, що так. Перш за все тому, що лідерські держави сімки та міжнародні інституції ( ООН, ОБСЄ, ЄС, НАТО ) неспромоглися своєчасно оцінити загрози для світопорядку від очевидних намірів Путіна знищити Україну як державу, а її громадян як націю. І головне, непрорахували, що наступними жертвами тирана будуть вони. І як наслідок , не вжили відповідно до міжнародного законодавства жорстких превентивних санкцій до МЕГАЛОМАНЬЯКА  Путіна та  його різнофахових опричників.

Про причини подібної короткозорості колективного Заходу, тривалий час дискутуватимуть науковці, політики, політтехнологи і політологи, дипломати та очільники країн , від яких залежало " поставити на місце " узурпатора. Адже не даремно в тій же Німеччині нещодавно спікер Бундестагу Бас заявила , що " Німецькі політики помилялися щодо Росії і зараз коригують свій курс ".

У свою чергу , міністр юстиції ФРН Бушман персоніфікована таких співвітчизників наголосив , що " політика Меркель зробила внесок у розв'язання війни в Україні " . Приголомшеним від руйнувань у Чернігівській області був федеральний президент Німеччини  В. Штайнмайєр під час візиту у цей регіон . Напевно картав себе за одіозну формулу власного імені під враженням побаченого. До честі президента, при поверненні на батьківщину, у зверненні до народу він жорстко критикував Путіна за злочини в Україні , оцінив дії РФ як " жорстоку загарбницьку війну " та заявив , що " російська Федерація і ФРН більше не партнери ".

Вселяє оптимізм визначеність канцлера Шольца , який оптимізує надання Україні необхідної мілітарної допомоги та ініціює створення для її відбудови  своєрідного " Плану Маршала ".

Є усвідомлені зрушення в українському питанні з боку Франції , Італії , Іспанії , Австралії , Нідерландів , скандинавських і прибалтійських країн , ООН , ЄС , НАТО , МВФ , ЄБРР  , Світового банку  , Європейського інвестиційного банку. Беззаперечними лідерами із комплексної підтримки офіційного Києва  залишаються Вашингтон, Лондон, Варшава, Оттава. Ефективним у мілітарній підтримці України став формат "Рамштайну". Парламенти Польщі, Естонії, Литви та ПАРЄ визнали Росію – державою-спонсором  тероризму.

І вже очевидно, що на прийдешніх і майбутніх парламентських і президентських виборах успіх номінантів у електорату залежатиме в значній мірі від їхнього внеску у перемогу українців над рашистським режимом. Так як громадянські суспільства більшості зарубіжних країн солідарні  з Україною у боротьбі за свою цілісність, суверенітет і незалежність.

Проте, знову у свідомості пульсує біль, що партнери інколи із егоїстичних та оманливих міркувань не розгледіли жахливих намірів рашистського Антихриста, щоб позбавити його будь яких шансів на їх реалізацію. Хоча справедливими будуть закиди і до української правлячої спільноти, що із різних причин не зміцнювала обороноздатність та безпеку держави. А частина, хоча і незначна, відверто стала на сторону ворога.

І все ж , коли б сильні світу цього дивилися на Росію не через її енергетичні та діамантові окуляри, то вони б чітко побачили, що путінський терористичний режим вже тривалий час є трансформований у такий собі сімбіоз романівської "тюрми народів " і комуно-радянської "імперії зла". Запозичивши на озброєння методологію агресивної  експансії  у навколишній світ, придушення демократії і свободи слова у власній країні та національно-визвольних рухів у країнах імперських інтересів.

Більше того, корисливі лизоблюди бункерного диктатора на кшталт Володіна, Зорькіна  та Міхалкова розпочали обговорювати необхідність відновлення у Росії кріпосного права. Яке, на їх погляд, нібито зіграло позитивну роль в історії Московії. Одне слово, "какой поп, такой и приход ".

Таким чином, Путіним фактично завершується формування в Росії автократичної деспотії, що у квінтеті із іншими диктатурами (КНР, Іран, Сирія, КНДР) взяли курс на підрив світової демократї  та глобального порядку .

Ідеологи " Руського міра "ратують за повернення у "материнське лоно" духовних скрепів Святої Русі. Насправді генетичний авторитаризм та крадіжки територій у сусідів  у нащадків угрофінських та тюркських племен сформовано на грунті "духовних скреп кривавого болота монгольського рабства".

Тому ні Московія, ні путінська деспотія апріорі не могли і не можуть тепер претендувати на статус правонаступників святої Київської Русі. Історично таке право належить Україні. У Кремлі  про це знають. Тому і намагаються знищити українську державу. Загалом напрошується розуміння того , що російська нація із такими витоками, неспроможна до побудови ліберально-демократичної моделі власної держави і приречена на занепад .

Свідченням такого є і промова Путіна 27.10.22 р.на збіговиську рашистських націонал-шовіністів на платформі так званого дискусійного клубу " Валдай ". Одразу варто зауважити, що спіч ВАЛДАЙНУТОГО  МЕГАЛОМАНЬЯКА нічого нового в собі не містить. Як завжди просякнутий суцільною брехнею та намаганням створення штучної дійсності у національному , регіональному і глобальному вимірі.

Безсоромно спотворюючи причини, хід і наслідки нав'язаної Україні війни, узурпатор вчергове переклав відповідальність на офіційний Київ  і партнерів, звинуватив Захід у ескалації міжнародної напруженості та небажанні вибудовувати із Кремлем рівноправні відносини. Вкотре озвучив відомі наративи про штучність української держави і нації та невідворотності поглинання Росією України.

Фактично звернення є оголошенням холодної війни глобальній демократії та знаменує побудову  нової "залізної завіси"  перед колективним заходом. Своєю чергою проглядалася і певна нервозність та безпорадність диктатора, вочевидь спричинені програшем на російсько - українському фронті, наростаючою міжнародною ізоляцією і санаційним тиском. Оскільки таке деформує керованість соціально - економічними, суспільно - політичними процесами у федерації , мінімізує можливості військово - промислового комплексу у підтримці окупаційного контингенту та збройних сил в цілому.

Все помітнішими є падіння рівня життя населення , очевиднішими факти етноциду автохтонного населення національних окраїн. Частково публічними стають протиріччя у середовищі різних груп впливу та їх спроби латентних контактів із Заходом для гарантування власної безпеки та недоторканості капіталів і активів , в разі усунення від влади Путіна . Не зважаючи на те, що по суті Росія є і поліцейською державою , в якій громадян масово спонукають " лучше стучать , чем перестукиваться " , у суспільстві є відчутні ознаки назрівання революційної ситуації , а в елітарних колах настрої палацового перевороту. Чому суттєво посприяла досить непопулярна в народі так звана часткова мобілізація та загострення криміногенної обстановки в країні і сепаратистських настроїв на її околицях .

Звичайно таке не означає , що режим ось - ось впаде . Бо у Путіна ще є  присутнім арсенал впливу на ситуацію в країні. Проте вікно таких можливостей послідовно звужується , знаменуючи собою неминучий крах терористичного державного утворення. Зазначене є сприятливою обставиною для України і партнерів щодо посилення координації дій із нанесення нищівної поразки ворогу  звільнення всіх тимчасово окупованих територій  та встановлення переможного миру.

Адже немає права на існування режим та ідеологія путінізму , змістом яких є :  реваншистський , терористичний імперіалізм;  нацистський расизм , ксенофобія і антисемітизм ; геноцидний колоніалізм .

Для забезпечення невідворотності краху режиму, покарання за злочини його очільників та відбудови держави, українській стороні необхідно:

- На всіх рівнях домагатися від партнерів оперативного постачання в достатній кількості сучасного озброєння , військової техніки , боєприпасів ( ППО, ПРО , танки .бронетранспортери ,  далекобійні гаубиці , кораблі , літаки, радіолокаційні системи , розвідінформація ) ;

- Обгрунтовано ініціювати створення багатонаціональної антипутінської воєнно коаліції поза НАТО на чолі із США ;

- Політико - дипломатичним шляхом вмотивувати партнерів до прискореної процедури  ухвалення рішення про членство України в ЄС і НАТО ;

- закликати на всіх майданчиках країни світу визнати Росію державою спонсором тероризму ;

- через урядові і парламентські можливості сприяти партнерам щодо ужорсточення секторальних і персональних санкцій до Росії ( повне відключення від SWIfT, позбавлення членства в СОТ і двадцятці , замороження зарубіжних рахунків і активів  для використання їх у майбутньому на відбудову України як російські репарації. З цією ж метою націоналізувати всі російські активи в Україні ;

-Забезпечити ухвалення " Плану Маршала " для відбудови України;

-Враховуючи , що Росія законодавчо закріпила верховенство національного законодавства над міжнародним , сприяти припиненню її членства в ООН , ОБСЄ , МАГАТЕ , ЮНЕСКО , Червоному Хресті та інших впливових об'єднаннях ;

-На Генасамблеї ООН ініціювати ухвалення резолюції щодо визнання расистською ідеології " руського міра" ;

-Для унеможливлення реанімації автократії після повалення путінського режиму в Росії , ініціювати у міжнародних інстанціях позбавлення цієї країни ядерного статусу ;

-У короткостроковій перспективі завершити реалізацію законодавчих норм із декомунізації і деколонізації для унеможливлення подібного у  майбутньому та подолання психології громадян " меншовартістного хохлятства " ;

- Привести у відповідність до чинного законодавства діяльність окупаційної УПЦ( МП )  , що є осередком спротиву відновлення історичної пам'яті та національної ідентичності українців .

Є сподівання , що реалізація світовою спільнотою необхідних стримуючих та обмежувальних  програм , планів ,законодавства збалансує хід науково - технічного прогресу і морально - гуманістичні цінності , що унеможливить самоліквідацію сучасної цивілізації та забезпечить її існування на тисячоліття . І українці віками будуть горді від того , що своєю перемогою над путінською автократичною диктатурою , вони зробили свій вагомий внесок  у виживання людства .

Василь Богдан, експерт з питань безпеки, генерал – лейтенант, публіцист