Україна без Ізраїлю розбереться яких Героїв вшановувати
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Як Президент України я ніколи не чіплявся за історію як за хобі чи як за самоціль - Віктор Ющенко.
Історія - це не тільки і не стільки минуле, а, що важливіше, історія завжди є проекцією майбутнього. Хтось iз мудрих говорив: "Скажи мені, яка історія нації, і я скажу, яке майбутнє її чекає". Можна продовжити - скажіть мені, хто ваші прадіди, діди й батьки, і я з великою імовірністю скажу, хто є ви, або хто будуть ваші діти й онуки.
Ми є діти свого середовища. Точніше, свого національного світогляду, культури, мови, історії, звичаю, моралі, права тощо. Це, на мій погляд, речі очевидні. І дійсно, яблуко нації, як і родини, не далеко падає від яблуні, яка його породила. Тому історія - це частина відповіді на вічні питання: хто ти є? А головне: куди йдеш? ким будеш?
Тому нації, які знають собі ціну, завжди виборюють свою історію. Історію крадуть нації, які її не мають, історію фальсифікують нації-окупанти. Історію забувають, не знають, не шанують нації-раби.
Як Президент України я ніколи не чіплявся за історію як за хобі чи як за самоціль. Повторюся - в історії, точніше, в минулому я бачу ґрунт, на якому формується частина нашої людської самооцінки і національної ідентичності.
Але не менш важливе й інше. Історія нації, причому історія правдива, навіть з поразками, історія власна, а не чужа чи "общая", історія самостійна, а не редагована у чужих столицях, історія повна, а не в "білих плямах" - це колосальне джерело національної єдності.
Правдива національна історія єднає націю, а значить - робить нас сильнішими. Як єднає націю єдина державна мова, культура, церква, мораль, звичай, право.
Хочу підкреслити - ЄДИНА ДЕРЖАВНА МОВА!
Ми - молода політична нація, яка тільки вибудовує спосіб організації свого життя та розвитку. Україна потребує соборності, а вона, поза сумнівом, виростає з історії-пам'яті. Нація формує відповідь на теперішні питання через свою історію. Акцентую - історію цілісну і єдину. Без цього годі сподіватися зрозуміти наш національний інтерес, віднайти успішний шлях до його реалізації.
Усвідомлення національної історії - це робота не тільки і не стільки для істориків. Це робота для кожного громадянина і цілої нації, яка має утвердити свою культурно-історичну самодостатність.
Україна - не імперська окраїна, а повноцінний суб'єкт європейського розвитку. Наша історія - це тривале героїчне змагання за волю і незалежність.
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Заява МЗС Ізраїлю у якій Голову ОУН Андрія Мельника звинувачують у «голокості» - відверта провокація і підігрування московській пропаганді. Ця заява не має нічого спільного з історичною правдою. >>
Перепоховання Андрія Мельника та його дружини є початком перепоховань видатних українських діячів могили яких були розпорошені чужими землями. Але тепер Україна починає повертати їхні імена, їхню спадщину і їхнє місце в нашій національній історії. >>
Це не лише перепоховання. Це — акт великої історичної справедливості. Це — повернення пам’яті. Повернення нашої державної тяглості. Повернення тих імен, без яких неможливо скласти повну історію української нації. >>
Пам'ять про жертв політичних репресій – не лише сторінка минулого, а пересторога для сьогодення і майбутнього. >>
Найнебезпечніше в такій пам’яті — перетворення історії на політичну зброю. Коли одна сторона говорить лише про власних жертв і не бачить жертв іншої, пам’ять перестає лікувати і починає знову розділяти. >>