Убивство в Мюнхені: чому тривають замахи на Бандеру?

60 років тому, 15 жовтня 1959 року в Мюнхені, у під'їзді будинку № 7 по Крайттманштрассе, де жив з сім'єю, був убитий Голова Організації українських націоналістів (ОУН) Степан Бандера.

Агент КГБ Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанистого калію. За це від радянського уряду вбивця отримав орден Бойового Червоного прапора з формулюванням «За виконання важливого державного завдання у винятково важких умовах».

Про все це розповів сам Сташинський, коли через два роки втік із «радянського раю» і здався німецькому правосуддю. Він же детально розповів і про обставини іншого гучного політичного вбивства – у жовтні 1957 року за наказом КГБ таким же чином від його руки загинув інший провідний діяч ОУН Лев Ребет.

17 листопада 1961 р. німецькі судові органи оголосили вирок убивці - вісім років ув'язнення. Німецький Верховний Суд у Карлсруе назвав замовником вбивства радянський уряд у Москві, зазначивши, що вбивство Бандери особисто курували Голова КГБ Олександр Шелепін та 1-й секретар ЦК КПРС Микита Хрущов.

Як свідчить відомий історик, автор книги «Убивство у Мюнхені. По червоному сліду»,  професор Гарвардського університету Сергій Плохій, вбивство Степана Бандери готувалося біля 15 років і йому передувала низка замахів, які були викриті і нейтралізовані Службою безпеки ОУН.

І все ж, у 1959 році вбивство Бандери не дало того результату, на який розраховував КГБ. Там  сподівалися, що після смерті Провідника виникне боротьба за владу у бандерівському крилі. Натомість ім’я Степана Бандери стало символом боротьби за вільну Україну.

Тому радянська пропаганда (а за нею – і нинішня російська) робили все, щоб демонізувати й дискредитувати його ім’я, навішуючи ярлик «бандерівця» на кожного, хто наважувався говорити про окремішній шлях розвитку України і був готовий боротися за це до кінця.

Цей вододіл у ставленні до Бандери між українською та радянською ідеологією чітко прослідковувався і після проголошення Україною незалежності у 1991 році. Бо злочини радянської системи те були засуджені, і прокомуністична верхівка довго визначала курс України. Найчастіше - в бік Росії та радянських міфологем, які нині складають основу російської ідеології. А це, в свою чергу, робило можливим проросійський ідеологічний реванш, який ми спостерігали і в часи президента Кучми, і в часи президента Януковича. І, частково, нині.

Одним із індикаторів цих процесів продовжує лишатися Степан Бандера.

Усі пам’ятають, як у 2008 році лідер ОУН тривалий час був лідером всеукраїнського телевізійного рейтингу «Великі українці» на каналі «Інтер», але, завдяки впливу відомого «регіонала» Дмитра Табачника, переможцем проекту виявився київський князь Ярослав Мудрий.

У 2010 році, одразу після обрання президентом Віктора Януковича, за поданням донецького адвоката Володимира Оленцевича Донецький окружний адміністративний суд, а за ним - і Вищий адміністративний суд України скасували укази Віктора Ющенка про присвоєння Степану Бандері та Роману Шухевичу звання Героя України.

Це ідеологічне протистояння триває і досі. На рівні топонімів, символів, ідеологем. Один з яскравих прикладів – історія з перейменуванням Московського проспекту в Києві на проспект Степана Бандери.

Нагадаємо, що 7 липня 2016 року на пленарному засіданні сесії Київської міської ради депутати проголосували за перейменування Московського проспекту на проспект Степана Бандери. Однак це рішення було оскаржене в судовому порядку громадськими організаціями «Антифашистська правозахисна ліга» та «Єврейська правозахисна група». Обидві організації засновані екс-депутаткою від Партії регіонів Іриною Бережною (загинула в аварії у серпні 2017 року), її матір'ю Оленою Бережною, а також її громадянським чоловіком Борисом Фуксманом.

25 червня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва скасував рішення Київської міської ради про перейменування, а 1 серпня 2019 року Український інститут національної пам'яті подав апеляційну скаргу.

І от в середу, 16 жовтня в 6-му апеляційному адміністративному суді (вул. Московська, 8, корпус 30) відбудеться засідання, на якому буде вирішуватися, залишиться на карті Києва проспект Степана Бандери (а з ним – і проспект Романа Шухевича) чи ні.

Замахи на Степана Бандеру тривають і через 60 років після його смерті. Хто кого?