Шляхом старої лахудри
Мій старший колега по перу Валерій М’ятович в одній зі своїх книжок, де дія відбувається в його степовому центральноукраїнському краї >>
Десятки раз я бувала в Станиці Луганській, ми привозили туди міжнародні делегаціі і журналістів, спілкувалися біля КПВВ з людьми з окупованих територій, розпитували СММ ОБСЄ, чому ж вони не моніторять безпекову ситуацію після 16 годин взимку і 19 влітку, коли й починаються обстріли.
Про наші візити бойовики , звичайно, знали, ім добре видно всю цю територію.
Я проходила повз українських солдатів, що охороняли безпеку мирних жителів, дякувала ім, ми йшли далі тим важким кілометровим маршрутом, спілкуючись з громадянами, які щодня перетинають лінію зіткнення. Й ніколи не підходила до зруйнованого мосту. Не тому, що боялася, я точно не робкого десятку, не перелякана. Тільки тому, щоб не ризикувати життям військових чи мирних громадян, які були поряд, тільки тому , аби жодною дією не провокувати, не ускладнювати і без того непросту ситуацію й переговори.
І навіть не можу собі уявити, які б заяви вже зробило СММ, які б істерики вже були в координаторів від ОБСЄ в мінських групах, аби хоч хтось з українських переговорників дозволив собі подібну хамську поведінку, як це зробили так звані «представники ОРЛО», які тикали представнику української влади , перетнувши лінію зіткнення.
Нас щодня перевіряють на міцність, зондують, куди ще може ступити нога бойовика, маріонетки Кремля, колаборанта, нас щодня тестують, скільки ми ще дозволимо ім принижувати Україну.
Я вже не в мінському процесі, слава Богу. Але як поки що перший віце- спікер ВР України, я направлю листа представнику головуючого в ОБСЄ , Послу Мартіну Сайдіку, в якому висловлюю протест і глибоке занепокоєння провокацією, яку влаштували так звані представники ОРЛО в Станиці.
Впевнена, на наступному ТКГ має стояти бути питання неприпустимості подібної поведінки і подібних жестів. Також це відео я направлю представнику ОБСЄ з питань свободи слова з вимогою відреагувати на перешкоджання діяльності журналістам. До речі, не бачила жодної реакції на цей інцидент української влади і НСЖУ.
Що ж, будемо реагувати ми. Бойовики йтимуть туди, куди ім дозволять. Будемо зупиняти разом.
Мій старший колега по перу Валерій М’ятович в одній зі своїх книжок, де дія відбувається в його степовому центральноукраїнському краї >>
«Бо наша брань не проти людей, не проти плоті й крові, а проти правителів, світодержців пітьми цього світу, проти духів злоби піднебесних», — сказано у Посланні апостола Павла до ефесян, глава 6. >>
Минулого року тоді постійний представник України в ООН Сергій Кислиця запропонував офіційно іменувати країну-агресорку не росією, а повернути їй історично законну назву — московія. >>
Мабуть, захмарним цинізмом буде твердження про те, що чим більше українських дітей зачепить ця війна з росіянами, тим довшим буде той відрізок часу, якого нам повинно вистачити, щоб повністю відхреститися від росії. >>
18 жовтня 2025 прес-секретар Білого дому пані Керолайн Лівітт звернулася з відозвою, в якій є така фраза: «Президент США сказав обом сторонам: війна триває занадто довго, занадто багато невинних людей загинуло. >>
Наприкінці 40-х років минулого століття в Україні народилася щемлива й харизматична пісня «Вчителько моя» Андрія Малишка та Платона Майбороди. >>