Найскладнішим у справах про розлучення є не юридичні нюанси, не оформлення документів - найскладніше почати сторонам спілкуватися та почати домовлятися. Сімейні справи - це ті, які в принципі повинні вирішуватися хоча б на найменших домовленостях.
Інакше можна довго судитися і жодна сторона від цього не виграє - ні той, хто отримав бажане рішення, ні той, хто залишився ображеним. І звичайно, від судової війни, яка може тривати між батьками роками, найбільше страждають діти. Отже, практика доводить: найскладніше, але і найважливіше, початися спілкуватися.
Яким чином це зробити? Головне - зменшити свою образу. Сімейні справи обумовлені внутрішньою образою, тому сторони не можуть навіть адекватно оцінити свої інтереси і інтереси своїх дітей. Емоції заважають усвідомити, що вигідніше просто розірвати шлюб і якомога спокійніше поділити майно, хоч якось.
Якби сторони подивилися на цей конфлікт з боку, наприклад, якби вони радили не собі, а своїм друзям, порада була б така сам: швидше пройти процес і спокійно розійтися. Але коли люди самі всередині ситуації, так не роблять. Саме тому порада зовнішнього спостерігача: адвоката, юриста чи хоча би психолога - буде дуже корисною. Єдине, треба розуміти, що психологічна допомога важлива, але вона ніяк не допомагає в оформленні документів та захисті майнових інтересів.
Що може сприяти спілкуванню? Хоча би спостереження за собою і пошук гострих емоційних моментів. Якщо ви його зафіксували, усвідомили, що нормально спілкуватися далі неможливо, треба залучати спеціаліста.
Іншій стороні достатньо просто сказати: “Шановний чи шановна, далі спілкуйся з моїм юристом. Все нормально. Я тебе поважаю. Це не емоційне рішення. Просто мені мій адвокат радив далі спілкуватися через нього”.
До речі, посилання на свого юриста, представника, адвоката, на те, що це його порада, теж діє психологічно й сприяє нормальному спілкуванню.
Сергій Крижов,
старший юрист компанії Hillmont Partners, фахівець із сімейного права