Не буде з хама пана

«Сон розуму породжує чудовиськ».

Френсіс Бекон

Буремні засідання Верховної Ради надто часто нагадують чи то цирк, чи то шоу, та я не про політику. Я про мораль. Зупинюсь на двох подіях, які мали місце під куполом вищого законодавчого органу.

 

Епізод перший. Кореспондент зафільмував, як депутат Барна кнопкодавить під час голосування. Коли в перерві той звернувся до депутата, вимагаючи пояснення такому його вчинку, то замість роз’яснень почув від нього нецензурну лайку.

 

Будь це в іншому місці, то колишній учитель отримав би по пиці, незважаючи на недоторканність, але ж це — кулуари самої Верховної Ради!

 

Та річ не в цьому. Барна голосував не у вакуумі — поруч були його «партайгеноссе». І що? А нічого. Ніхто з них навіть бровою не повів.

 

Отже: кнопкодавство є одним із засобів, яким користується ця фракція, щоб отримати потрібний результат при голосуванні.

 

Висновок: політичне шулерство і наплювацьке ставлення до простих людей (бо ж кореспондент не є «недоторканним») — одна з ознак, притаманних фракції, членом якої є пан Барна.

 

До речі, депутат Барна після цього ганебного епізоду був запрошений на один «дуже демократичний» канал телебачення, де просторікував про свою турботу про українців.

 

Епізод другий. Під час дебатів у ВР про введення воєнного стану депутат фракції шановної Юлії Тимошенко обізвав першого заступника Голови парламенту лайливим словом.

 

Правда, після обурення депутатів він усе-таки вибачився, але слово не горобець: вилетить — не піймаєш. І не подумав цей «мужчина», що передачу засідання ВР по телевізору дивляться жінки, діти, в тому числі й діти тієї жінки, яку він образив.

 

Юлія Володимирівна у своїх виступах часто говорить про свободу слова, толерантність, любов до ближнього, та після такого ганебного вчинку члена її фракції пана Власенка щось не віриться у щирість її слів. Не знаю, як пані Тимошенко збирається керувати країною на посту Президента, якщо у своїй, не такій уже й чисельній, фракції не може навести лад.

 

Насамкінець для всіх недоторканних процитую нашого славного поета-байкаря Леоніда Глібова:

 

«Давно на світі ходить рада,

Що гріх пишатися і других зневажать.

А треба пам’ятать:

Хто вище злізе — дужче пада».

 

Ну а нам, смиренним виборцям, яких дехто зневажливо називає «електорат», треба пам’ятати, що не той достойник і державник, хто вважає нас бидлом, а той, хто повсюдно і повсякчас дбає про наш добробут і процвітання України.