Дорога моя Мотренько! Ти прийшла у світ у час найжорстокішої боротьби проти Москви

"...Дорога моя дитино Мотренько! Якщо доля не судила тобі в житті бачити свойого батька, то прийми від нього кілька слів, писаних до тебе на четвертому тижні після твого народження. Коли будеш читати той лист, тоді мене, може, не буде на світі... Знай, ти прийшла у світ у час найжорстокішої боротьби українського народу проти північної Москви... Ти прийшла на світ вільною, а не рабою!.. Четвертого дня від народження я забрав тебе у хворої, ридаючої матері і відніс чужим людям на опіку..." 

 

Це лист Григорія Вацеби до своєї щойнонародженої в підпіллі ОУН доньки. Через якийсь час після написання цього листа Григорій і його дружина, медсестра УПА Марія Бабінчук загинули. 

 

Я читала цей лист в досить дивних обставинах - в "елітному" БЦ "Парковий" на Форум Місцевого Самоврядування. ІІІ Форум Об’єднаних Громад. Спізнилася на початок і сіла на вільне місце між чоловіком у вишиванці і чоловіком у стильному сірому костюмі. Про перевагу чоловіків на цьому форумі я писала в минулому пості. 

 

Але зараз не про це. чоловік у вишиванці явно був сам, йому явно було ніяково від цього товариства, тож я запитала його, звідки він і ми почали розмову. Голова села Старий Лисець з Прикарпаття дуже пишається своїм селом. 

 

Ми говорили про Франківськ, Коломию, про його колегу, який керував іншим селом, потім сів за хабар, а як вийшов, то знову очолив те ж село. Говорили про те, як голова сусіднього зі Старим Лисцем села саботує об'єднання громади і нема на то ради. Врешті, він розпакував олдскульний портфель і дістав звідти величезний талмуд - літопис свого села. 

 

Я подивилася на книжку і взяла погортати (із ввічливості більше, ніж з цікавості). І відкрила на цій історії. І розревілася. На сцені Віталій Кличко старанно виговорював слова, а я ридала над листами двох здорових, молодих людей до своєї щойнонародженої дитини і не могла зупинитися. 

 

 

Мати Мотреньки Марія теж написала листа доньці: "Кохана доню Мотренько! Хто знає, чи судьба дозволить мені бачити Тебе в житті, бо в таких жорстоких днях, як ми живемо сьогодні, то дуже важко. Куди не повернешся, скрізь на тебе чатує ворог…Кохана донечко, якщо читатимеш цей хаотичний лист, не посмійся з мене, бо я така розбита і прибита горем, що направду не можу привести себе до порядку. Коли будеш читати, то лиши його собі надалі в пам’ять від нещасної мами. Цьомаю міцно та благословляю на щасливу путь. Мама".

 

Мотря (Ганна) Вацеба живе в Карпатах. Має дітей і онуків. І зберігла ці листи.

 

Я загуглила Старий Лисець. Виявляється, це одне з найстаріших сіл Прикарпаття. І свого сусіда по Форуму теж знайшла: Анатолій Лущак, дякую, що зберігаєте ці історії. І вибачте, що так і не попили кави разом.

 

#децентралізація - це про історії, які мають право бути розказаними і почутими. Ось такі мої враження від учорашнього форуму.

 

Тетяна Пушнова, 6 грудня 2018 року, Facebook