Вони не знали, що потрібно плигати з парашутами...

Я, звісно, пишаюся українськими моряками. Як і всі ми. Це - банальність...

На порожньому місці у нас раптом виник флот... Бо флот - це не тільки кораблі, катера, есмінці. Це - Дух Моря. Це якісь свої особливі Честь, Гідність та Достоїнство, не відомі "в миру", що сьогодні демонструють наші моряки у полоні ворога...

- Я не розумію російської мови... Давайте перекладача!

Хоч і розуміє... - Це акт, це вчинок, це свобода концентрації морського повітря і морської солі в світогляді... Це самотня вахта, поперечна хвиля, "Чумацький шлях" вгорі і вітер в обличчя... Мабуть, якось так...

У Великій Британії, ще в часи імперії служили гуркхи - народність Непалу. Вони славилися безпрецедентною мужністю, безбашеністю і абсолютною безжальністю. З національного озброєння у них - лише косий страшний, серповидний ніж... Від якого нема порятунку нікому... Схожий на наш серп (без молота)

Психологи кажуть, що еволюція якось вивела у них ген страху, обережності і навіть звичної нам моралі, то їм - невідомі речі... Був навіть спеціальний окремий загін гуркхів, створений для неймовірних завдань...

Якось до них приїхав важливий генерал. Треба було терміново створити десантну роту. І спуститься вночі на парашутах в тилу у фашистів....

Генерал сказав: треба стрибнуть з літака, висота 3-4 тисячі метрів. Добровольці?

З строю вийшли десять чоловік...

- Всього десять? - розізлився генерал... Оце ви такі уславлені, легендарні сміливі гуркхи????

Понуривши голову, командир гуркхів сказав: аби трохи нижче, пане генерал, - вийшли б усі...

Вони не знали, що з парашутами плигати...

Віталій Чепинога, 29 листопада 2018 року, Facebook.