Знаєте, про що думаю? Про те, що ми зараз здаємо найголовніший екзамен в історії своєї країни. Той екзамен, від якого залежить і наше фізичне існування теж.
В найчорніші часи завжди були ті, хто брав на себе відповідальність. Ще свіжий в пам‘яті 2014 рік. Коли, здавалось, все летіло до бісової матері. Витягли, здужали, вижили.
В 2014-2015 роках я трохи бачила, як приймалися стратегічні рішення. Повірте, є купа здорових, нормальних, притомних керівників. Там спрацьовує щось на генетичному рівні. Як перемикач клацає
Одне, що погано, не вистачає інформації. Катастрофічно не вистачає. На державному рівні. На регіональних рівнях. Тому так багато фейків вже почали транспортуватися прямо в мозок деяким нашим співгромадянам. Про мобілізацію, про перевірку документів у всіх, хто досяг призовного віку, про заборону виїзду за кордон, про відчудження майна і коштів, про конфіскацію авто і депозитів в банках.
Державні комунікації в черговий раз провалено. В такий час дуже потрібна єдина мобілізація - інформаційно- комунікаційна. І багато пояснень на всіх рівнях - медіа, блогери, стейкхолдери, спікери з високим соціальним капіталом і т.д.
Чому б не скооперуватися з комунікаційним бізнесом? Там скоріше приймаються рішення і скоріше вони виконуються. Впевнена, що всі, від кого залежать рішення, пішли б назустріч.
Ми маємо справу з тотально брутальним ворогом. Який має багато грошей на пропагандистську машину. Але згадайте першу чеченську війну і Мовладі Удугова, який переграв рашистську інформаційну кампанію проти Ічкерії в 1994-1996 роках.
Будь яке рішення, яке приймають державні органи і яке має значний вплив на громадян країни, має містити комунікаційний план. Це - азбучні істини.
Важливо, що ви приймаєте. Але ще важливіше, ЯК про це говорять. І ЩО саме говорять. Якось на п‘ятому році війни, маючи під руками ціле міністерство і купу медіа каналів, не можна таким нехтувати.
Є такий паблік «Моя Одесса». Більше 300 тисяч користувачів. Ватний заповідник в Одесі. Щоб розуміти, що там в головах, вистачить прочитати 1 пост і 20 коментарів під ним. Багато хто з притомних одеситів проводить там час, спростовуючи абсурдність місцевих писак.
І ше одне. Про військовополонених. Я після написання посту виправила це слово. Ситуація з ними тяжка. Бачу, ЗМІ навипередки почали публікувати ледь не біографії кожного. Навіщо? Що це дає? Кліки і шери? Є певні обачливі заходи в публічному просторі, які, якщо не полегшують долю заручників, то хоча б не роблять її тяжчою.
Читаю гівняні сайти, які активно відпрацьовують рашистський порядок денний тут, у нас. Вони - злочинці. Це не має нічого спільного зі свободою слова і сврбодою медіа. Пропагандистська машина, яка робить все для знищення країни.
Є одне просте правило щодо споживання інформації: якщо написане чи почуте викликає у вас дуже сильні емоції, зупиніться і подумайте, навіщо і кому це потрібно? І спробуйте знайти підтвердження чи спростування тому, що вас дуже вразило.
Холодний розум. Він зараз дуже потрібний.
Зоя Казанжи, 27 листопада 2018 р., Facebook.