Як зшивали Францію після війни

"Нашим жертвам війни" - так дипломатично написано на більшості пам'ятників в Ельзасі. Не "Загиблим за Францію", а саме так.

Специфіка регіону, де нацисти мобілізували 130,000 жителів до Вермахту і СС. Абсолютну більшість відправили воювати на Схід. Від гріха зради подалі.

Під час війни одні ельзасці гинули за Францію, а інші за Третій Рейх.

Після війни все це треба було якось перетравити і зшити країну. Французи придумали концепцію "Malgré-nous" - це ті, кого забрали до німецької армії проти їхньої волі.

Запустили презумпцію "Malgré-nous", тому що так було потрібно єдиній Франції.

У 1953 році чотирнадцять ельзасців постали перед судом в Бордо за участь у різанині, яку у 1944 році вчинив підрозділ СС в Орадур-сюр-Глан. 13 сказали, що вони були "Malgré-nous", а 1 визнав, що служив в СС добровільно. Усіх визнали винними і засудили.

Ельзас відповів масовими громадянськими заворушеннями і вимогами автономії. Під цим тиском Національні збори Франції оголосили амністію засудженим. Амністія викликала протести в іншій частині країни, але рішення залишилося в силі.

Францію потрібно було зшивати. І її зшивали. Через біль і кров.

Сьогодні все тихо. Ельзас - це Франція. Концепція "Malgré-nous" домінує в суспільстві. Криків про зраду не чути. В Оберне на пагорбі стоїть великий хрест - присвята "Malgré-nous". Звідти відкривається пасторальний вид на ельзаську долину. На Ельзас, що століттями розривався між двома полюсами, а сьогодні заможно живе в мирі.

На все свій час. І своя ціна.

Джерело