Шляхом старої лахудри
Мій старший колега по перу Валерій М’ятович в одній зі своїх книжок, де дія відбувається в його степовому центральноукраїнському краї >>
Про статтю Пінчука на холодну голову
13:08,
31.12.2016
Забути Крим. А хто сказав, що Путін сприйме це як поступку України?
Для нього питання Криму "закрите".
Позиція України з цього питання його не турбує. США - так.
РФ хотіла б і прагне, щоб США та решта міжнародної спільноти визнали окупацію Криму законною анексією.
Але з позиції відносин з Україною визнання Криму російською територією не буде сприйняте Росією, як поступка з боку України, оскільки з їхньої точки зору, це вже і так факт, який Україна не здатна змінити.
А якщо США визнають законною анексію Криму? що навряд, як би не розпинався Кісінджер, то позиція України тим більше не турбуватиме РФ.
Забути про членство в НАТО. Ну, правильно пише ВікторПінчук, що членство в НАТО нам в середньостроковій перспективі не світить. Але це ж знає і Росія.
То чому РФ, знаючи, що Україна не зможе стати членом НАТО, "проковтне" рішення України офіційно відмовитися від членства в НАТО як поступку?
Кого ми намагаємось так по-дитячому обманути? Про "технічні" аспекти цього рішення я вже мовчу - Україна зможе переглянути його будь-коли.
Яким чином США чи НАТО може "дати слово," що Україну не приймуть до НАТО - це теж не просте питання.
Забути про членство в ЄС. Та те саме, що і з НАТО.
Забути потрібно не про членство в ЄС, а про те, що ми зможемо переконати Росію, що їй вигідно, щоб Україна відмовилась від того, чого у неї реально і так немає.
Насправді Росію можуть цікавити лише дві речі, які могла би зробити Україна:
- виконання Мінських домовленостей у тому вигляді, як є;
- відмова від Угоди про асоціацію з ЄС або щонайменше скасування домовленості про Зону вільної торгівлі.
Чому? Тому що обидві передумови вкрай важливі і визначальні з точки зору встановлення повної політичної та економічної залежності України від Російської Федерації. А це і є мета РФ.
Загалом найслабшим місцем усіх старих чи по-новому озвучених планів "врегулювання" чи то американських, чи то ніби українських, які передбачають низку односторонніх політичних та економічних поступок України перед РФ в обмін на мир є те, що ніхто з авторів не пояснює, а що ж хоче Росія і Путін?
Чому це мало би спрацювати? Хто запитав Путіна?
І поки пропозиція про мир Путіним не озвучена, будь-які публічні дискусії на тему "чим би там могла в односторонньому плані пожертвувати Україна" є шкідливими.