Про статтю Пінчука на холодну голову

Забути Крим. А хто сказав, що Путін сприйме це як поступку України?

Для нього питання Криму "закрите".

Позиція України з цього питання його не турбує. США - так.

РФ хотіла б і прагне, щоб США та решта міжнародної спільноти визнали окупацію Криму законною анексією.

Але з позиції відносин з Україною визнання Криму російською територією не буде сприйняте Росією, як поступка з боку України, оскільки з їхньої точки зору, це вже і так факт, який Україна не здатна змінити.

А якщо США визнають законною анексію Криму? що навряд, як би не розпинався Кісінджер, то позиція України тим більше не турбуватиме РФ.

Забути про членство в НАТО. Ну, правильно пише ВікторПінчук, що членство в НАТО нам в середньостроковій перспективі не світить. Але це ж знає і Росія.

То чому РФ, знаючи, що Україна не зможе стати членом НАТО, "проковтне" рішення України офіційно відмовитися від членства в НАТО як поступку?

Кого ми намагаємось так по-дитячому обманути? Про "технічні" аспекти цього рішення я вже мовчу - Україна зможе переглянути його будь-коли.

Яким чином США чи НАТО може "дати слово," що Україну не приймуть до НАТО - це теж не просте питання.

Забути про членство в ЄС. Та те саме, що і з НАТО.

Забути потрібно не про членство в ЄС, а про те, що ми зможемо переконати Росію, що їй вигідно, щоб Україна відмовилась від того, чого у неї реально і так немає.

Насправді Росію можуть цікавити лише дві речі, які могла би зробити Україна:

- виконання Мінських домовленостей у тому вигляді, як є;

- відмова від Угоди про асоціацію з ЄС або щонайменше скасування домовленості про Зону вільної торгівлі.

Чому? Тому що обидві передумови вкрай важливі і визначальні з точки зору встановлення повної політичної та економічної залежності України від Російської Федерації. А це і є мета РФ.

Загалом найслабшим місцем усіх старих чи по-новому озвучених планів "врегулювання" чи то американських, чи то ніби українських, які передбачають низку односторонніх політичних та економічних поступок України перед РФ в обмін на мир є те, що ніхто з авторів не пояснює, а що ж хоче Росія і Путін?

Чому це мало би спрацювати? Хто запитав Путіна?

І поки пропозиція про мир Путіним не озвучена, будь-які публічні дискусії на тему "чим би там могла в односторонньому плані пожертвувати Україна" є шкідливими.