У четвер близько12-ї години дня піднімаюся з Подолу Володимирським узвозом у бік Європейської площі. Потрапляю у затяжний корок. Біля Національної філармонії бачу його причину: половину дороги перекрила трак-платформа, на якій декілька чуваків поруч з гламурними дівахами вимахують прапорами «5.10. Украина без налогов».
Досі був не дуже обізнаний з діяльністю цієї організації. Стою у тривалій пробці через їхню «активну життєву позицію». Відкриваю вікно і питаю:
– Ви що з Росії?
– Пачєму?
– Ну, мова на прапорах російська.
– Так, а что, ми на Украіне нє можем разговаривать по-русски?
– Та, – кажу, – будь ласка, розмовляйте між собою, як хочете, але у публічному просторі використовуйте державну мову.
– А чево, ми живьом в свободной странє... Как хотім так і говорім...
– Щоб ви тут «гаварілі как хотітє», хлопці на Сході щодня віддають свої життя!
– Ето іх проблєми...
– Сука, – кажу, – відтепер це буде і твоєю проблемою...
Реально! Я толерантна, поміркована людина, що народилася в Києві в абсолютно російськомовній родині, стикаючись з неандертальською суттю «русського міра», який не хоче вчитися, перебудовуватися, аналізувати, розвиватися, стаю лютим! Іноді Орестом Лютим.
Я вже писав про це: у нас в театральному – інституті на курсі вчилися троє росіян з Новосибірська. Після першого курсу викладач сценічної мови так і сказала: «Або ви, дорослі, розумні люди вчите мову, або зізнаєтеся в тому, що ви чи дебіли, не сповна розуму, яким я завжди поставлю хирляву трійку. Чи таки вчите мову, доводячи, що ви люди, а не якісь неандертальці – тупикова гілка розвитку людства». Всі за рік опанували українську. Без проблем!
Так от, тупим неандертальцям з руху 5.10. нагадую ці слова. Відтепер буду придивлятися до вас уважніше. Не хочу жити в місті з деградаційною парадигмою буття. До здибанки на вузьких стежках еволюції.
Боротьба триває!
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>