Чи здатна Росія вести велику війну?

15 липня в Росії пройшов єдиний день прийомки військової продукції. Підбивали квартальні та піврічні підсумки виконання державного оборонного замовлення. Начальник Головного управління озброєння Збройних сил еРеФії Гуляєв звітував, що для ВМФ було прийнято аж 47 крилатих ракет великої дальності "Калібр".

Тих самих, якими з Каспійського моря стріляли по Сирії. У жовтні 2015 року було випущено 26 ракет по 11 цілях, у листопаді - 18 ракет по 7 цілях. Це було відчутно у тому райончику (навіть не районі) бойових дій, по якому вдарили ракети, але якоїсь аж надто великої ролі у перебігу війни в цілому ракети ці не зіграли. Навіть одне якесь місто рівня нашого райцентру не допомогли захопити.

Отже, півроку роботи російського оборонно-промислового комплексу вистачає лише на 47 ракет, яких вистачить десь на 20 цілей (наприклад, взводних опорних пунктів). Тобто на 1-2 години війни, в якій ці ракети не вплинуть кардинально на ситуацію. Точніше сказати - на 1-2 години боїв у якомусь обмеженому районі.

Звичайно, що російський оборонно-промисловий комплекс виробляє не лише ці ракети. Однак й іншої новітньої зброї він виробляє не так багато, і вона вся вилетить в перші дні масштабної війни з НАТО. І доведеться воювати старою, більш дешевою, зброєю.

А НАТО, що прийде на захист будь-якої своєї країни, воюватиме і далі високоточною зброєю. І шанси російської менш ефективної зброї проти НАТівської високоточної при нападі Росії на будь-яку країну НАТОдорівнюватимуть нулю.

А ще ж поповнювати НАТО свої арсенали буде значно швидше, ніж 47 ракет на півроку. Вартість однієї ракети "Калібр" за контрактом з Індією склала 6,5 млн. дол.  Отже, за два дні війни у Сирії Росія витратила лише на запуски крилатих ракет 220 млн. дол. Навіть якщо обдерти, як липку, всіх своїх громадян, конкурувати з НАТО Росія не зможе.

Тому ніякої війни Росії з НАТО не буде. І Європа це чудово розуміє. Тому й не панікує щодо війни в Україні. І крики «Україна, як щит, захищає вас від агресора, як Русь колись від монголо-татарів»на неї не діють. Бо вона чудово знає, що ніякий Україна не щит.Як не була і Русь ніяким щитом, бо після її завоювання монголо-татари чудово зайшли до Європи і захопили там чималі території. А припинили похідлише тому, що помер Угедей і треба було вертатися до Монголії аби взяти участь в курултаї з виборів нового Великого хана.

ТомуЄвропане реагує на наші крики, що вони наступні. Реагують ще прикордонні з Росією країни, бо побоюються, що раптом в росіян впаде клямка, а НАТО не стане захищати своїх членів до кінця. Стара ж Європа знає, що до неї Росія не дійде, тому спокійна і зміцнює хіба що нову Європу. Ну й нас трохи, аби Росія в разі чого тут застрягла. Бо навіть окупація України, якщо наша армія не посиплеться від перших потужних ударів, як не посипались неасадівські сирійці, а зуміє організувати опір (і я б на місці наших військових вивчав би зараз досвід війни у Сирії), може влетіти Росії в таку копієчку, що це стане якщо не труною, то свіжовикопаною могильною ямою для російської економіки з високою імовірністю прийняти до себе невдовзі й труну.

Ну і трохи про блокаду Криму чи Донбасу. Або російського транзиту. До одного місця це все. Якщо Росія дозволяє собі витратити 220 млн. дол. у Сирії за два дні, то 2 млрд. на рік на Донбас і 4 млрд. на Крим (це я беру найбільші цифри, вдвічі збільшивши сьогоднішні російські витрати) вона без проблем нашкребе.

Тож всі ці блокади послаблюють Росію економічно і наближають її крах приблизно як комар наближає смерть кожного з нас. І часто ці блокади по насб’ють більше, ніж по Росії. Бо російська економіка під санкціями залишається в рази потужнішою за українську, яка лежить в реанімації на апараті штучного дихання із західної допомоги.

Тож краще роботу з послаблення Росії залишити іншим, в них це значно краще виходить (наслідки від збитого турками російського літака завдали Росії більше шкоди, ніж усі наші блокади і санкції). А самим обмежитись хіба що найболючішими точковими санкціями (наприклад там, де обрив економічних зв’язків з постачання однієї детальки робить неможливим весь виробничий цикл з виготовлення чогось великого). І зосередитись на піднятті власної економіки, армії, інших сфер, аби не було у послабленої, але ще досить сильної Росії спокуси зжерти Україну, яка лежатиме в комі.