«Холодний яр» повинен прочитати кожен українець: 98 років тому совєти вбили легендарного Горліс-Горського

16:27, 28.09.2024

Лише за свої епічні спогади боротьби українського народу за незалежність у книзі "Холодний яр" Горліс-Горський має право закарбувати своє ім"я в історії України.

Юрій Горліс-Горський загинув 27 вересня 1946 року в м. Новий Ульм, що у Німеччині за до кінця нез’ясованих обставин.

 

Як інформує УМ, про це нагадав історик-письменник Роман Коваль та Наталія Гончаровау Фейсбуці.

 

Народився Городянин (Городянин-Лісовський, Горліс-Горський) Юрій Юрійович 4.01.1898 року в с. Демидівка Полтавського пов., тепер Решетилівського р-ну Полтавської обл. в родині офіцера російської армії. Закінчив Олександрівське реальне училище (Полтава, 1915) та Новочеркаську козачу військову школу (1916). Учасник Першої світової війни (до російського війська пішов добровольцем у 1916 р.).

 

Учасник Першого зимового походу Армії УНР. У середині лютого 1920 р., коли Запорозька дивізія перебувала в околицях Холодного Яру, відморозив пальці ноги і змушений був лишитися на лікування в Мотриному монастирі. Вилікувавшись, залишився серед гайдамаків Холодного Яру.

 

Лицар Хреста Симона Петлюри.

 

Тричі був арештований ЧК і ҐПУ – в 1920-му, 1923-му і 1924 роках. Карався в тюрмах Вінниці, Києва, Полтави та Херсона. Щоб врятуватися, симулював психічне захворювання. Втік з Херсонської психіатричної лікарні у квітні 1932 року.

 

Автор книг “Ave, diсtator!” (Львів, 1933), “Отаман Хмара” (Львів, 1934), “Спогади. У ворожому таборі. В казематах ҐПУ” (Львів, 1935) та “Холодний Яр” (перша частина; Львів, 1935). Друга частина “Холодного Яру” побачила світ 1937 року. Написав Горліс-Горський і драму “Отаман Хмара, або В чотирикутнику смерті”. Наприкінці 1930-х років завершує роботу над романом “Між живими трупами”, який так і не вийшов друком.

 

Публікувався в журналах “Літопис Червоної Калини”, “Вісник”, “Дажбог”, а також у газетах “Вісті”, “Українські Вісті”, “Українська Думка”, “Наш Клич”, “Волинь”, “Краківські вісті” та інших.

 

Учителював у с. Луг, біля Великого Бичкова (02 – 03.1939), звідки під час угорської окупації Карпатської України емігрував до Румунії, а потім до Югославії.

 

На початку 1941 р. очолив Український відділ Німецького радіо в м. Берліні.

 

Прихильник створення Українського визвольного війська у складі Вермахту.

 

Співпрацівник Абверу. Причетний до знищення совєтської агентури.

 

26 листопада 1943 р. у Львові у православній церкві Святого Георгія побрався з Галиною Талащук. 25 вересня 1946 р. у подружжя народилася дочка Лариса (Леся).

 

Його спогади “Холодний Яр” перевидавалися понад 20 разів. 2012 року у Києві вийшла збірка його творів “Ми ще повернемося!” (Юрій Горліс-Горський. “Ми ще повернемося!”: Спогади. Повість. Поезії. Документи. Листування).

 

Коротко життєвий шлях великого українця можна спресувати у кілька речень: військовий і громадський діяч, автор споминів, письменник; хорунжий Кабардинського кінного полку Окремої кавказької дивізії (1916), півсотенний кінної сотні полку ім. Богдана Хмельницького (1917), командир кінної сотні Запорозького полку ім. Я. Кармелюка, командир Богданівської сотні 2-го Запорозького (збірного) полку 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР (1919 – поч. 1920), старшина полку Чорних запорожців (25.09.1921 – 12.1921), осавул отамана 1-го (основного) куреня полку гайдамаків Холодного Яру (псевдо Залізняк; 1920 – весна 1921), організатор українського підпілля на Поділлі (1922 – 1924), командир українського відділу фінської армії (1940 – 1941); військове звання – поручник Армії УНР. Вічна слава!

 

Як повідомляла УМ, Українська революція розпочалась 105 років тому.