Невідомі герої: Ярослав Горошко – легенда і засновник військ спецпризначення незалежної України

16:40, 13.10.2023

Засновник військ спецпризначення незалежної України Ярослав Горошко загинув за загадкових обставин. (Фото: Фейсбук Провокатор правди)

У селі Борщівка Лановецького району Тернопільської області 4 жовтня 1957 року народився Ярослав Горошко – легенда і засновник військ спеціального призначення незалежної України. Член ОУН (р).

 

Як інформує УМ, про це нагадує Диванна сотня у Фейсбуці.

 

«Військовий. Офіцер. Герой Радянського Союзу, нагороджений орденом Леніна і медаллю "Золота Зірка" (№ 11572), двома орденами "Червоної Зірки", медалями, українським "Золотим хрестом" 1-го ступеня "За особливі заслуги". Був в радянських окупаційних військах в Афганістані. Входив до числа найбільш відомих спецназівців свого часу у світі», - сказано, зокрема, в дописі «сотні».

 

На жаль, в історії України є багато невідомого, багато постатей, про існування яких ми навіть не здогадуємось. А тим більше, що ці люди робили, і що, завдяки їхній діяльності, ми маємо.Проживши всього 37 років, Ярослав встиг зробити стільки, скільки інша людина не могла б зробити і за все життя.

 

 У 1988 р. майор Горошко отримав призначення у місто Ізяслав Хмельницької області в бригаду спеціального призначення на посаду командира батальйону. Таких бригад на теренах України було чотири. У цих частинах бійці проходили особливу фізичну підготовку, навчались умінню діяти в будь-яких географічних широтах, готовності до війни у будь-який момент і, як правило, на території інших держав. Ці бригади підпорядковувались тільки генеральному штабові СРСР. Москва розпорядилась готувати бригаду до передислокації.

 

У стані підготовки її застав Акт проголошення незалежності України. Група військових на чолі з майором Горошком вирішили не допустити передислокацію бригади в Росію, українізувати її і поставити на службу нашій державі.

 

 Розпочалась боротьба не на життя, а на смерть. Командування бригади було налаштоване проросійськи, але Ярославу вдалося заручитись підтримкою Міністерства оборони України, хоч для цього було потрібно докласти надзвичайних зусиль( адже і в цій структурі було багато колишніх партійних чиновників). У цей час у бригаді загинув рядовий боєць, і керівництво намагалось відкрити кримінальну справу проти майора Горошка, посилаючись на його безвідповідальність.

 

   За сприяння Хмельницької обласної ради вихід із цієї ситуації було знайдено. Але провокації продовжувались. Дезінформуючи командування Прикарпатського військового округу, промосковські сили домоглися звільнення Горошка і 20 його найближчих прихильників з лав Ізяславської бригади. Однак завдяки підтримці Міністерства оборони цей наказ було відмінено. І ось  командування бригади пішло на останній авантюрний крок: в обхід українського командування передислокувати весь особовий склад на територію Росії. Завдяки групі військових, на чолі з Ярославом Горошком, було вжито екстрених заходів на всіх рівнях органів влади України,  передислокацію бригади вдалось заблокувати. Проте боротьба всередині бригади не припинялась. Загроза фізичної розправи висіла над Ярославом щоденно,  тому Міністерством оборони прийняло рішення перевести його на іншу посаду.

 

 Московські спецслужби не пробачили Ярославові Павловичу втрати такого серйозного військового формування.  10 червня 1994 р. підполковник Горошко був найдений мертвим,з ознаками насильницької смерті під час військових навчань на Дніпрі.

 

Похований у рідному селі. На похороні до труни „люди в цивільному” не допускали навіть Народних депутатів України.

 

Кажуть, що коли творив 10-й окремий загін спец.призначення ГУР (Київ, острів Рибальський), то особисто проводив співбесіди з усіма кандидатами.

 

І ключовим питанням було приблизно таке: "Коли почнеться війна з росією, м@sskaліv стріляти будеш?". І брав лиш тих, хто відповідав впевнено та ствердно.

 

Він був реальною загрозою для Москви й, очевидно, став першою жертвою гібридної війни.

 

Як повідомляла УМ, Історія, політологія, війни: добірка важливих книжок для кожного.