Науковці завершили другу експедицію з пошуку свідків Голодомору 1932-1933 років

Загалом 120 історій з очевидцями Голодомору було записано під час другої масштабної експедиції Україною з пошуку свідків, які пережили трагічні події 1932-1933 років.

У рамках проєкту «Голодомор: мозаїка історії. Невідомі сторінки» команда Національного музею Голодомору-геноциду за 30 днів проїхала майже 10 тисяч кілометрів, відвідала 92 населених пункти.

Також у рамках експедиції зафіксовано нову інформацію про 51 місце масового поховання жертв Голодомору. Досі фахівцям Музею було відомо про 1100 таких масових поховань.

Як інформує Україна молода, про це стало відомо під час презентації проєкту, що відбулася в середу, 3 листопада, в приміщенні Музею.

На сьогоднішній день очевидців Голодомору (а їм зараз щонайменше 95 років) залишилося дуже мало, і саме тому їхні спогади такі цінні, зазначають  у Музеї.

«Часто матеріали усної історії, зібрані в експедиціях, можуть розповісти більше, ніж архівні документи, - наголошує генеральна директорка Музею Голодомору Олеся Стасюк.

- Наприклад, працівникам Музею вдалося записати свідчення про Голодомор від людей, що проживали на етнічних українських територіях у складі Росії — на Курщині і Воронежчині. В умовах відсутності доступу до російських архівів, ці свідчення є важливим підтвердженням того, що Голодомор-геноцид був спрямований не тільки проти українців в Україні, а й проти українців, які мешкали на інших територіях».

За словами Олесі Стасюк, опитані свідки не тільки охоче ділилися своїми спогадами, а й унікальними речами, що збереглися з тих часів, – світлинами, документами та іншими раритетами, які стануть експонатами Музею Голодомору, друга черга якого наразі будується.

«Сьогодні історики володіють широким спектром документів і матеріалів , які дають змогу чітко сказати, що комуністичний тоталітарний режим та його очільники, зокрема, Йосип Сталін, планували і здійснили злочин геноциду української нації, - каже заступник директора Інституту дослідження Голодомору Іван Петренко. - І це підтверджено низкою матеріалів і документів, це підтверджено досудовими експертизами, результати яких було оприлюднено у вересні цього року на Форумі «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо».

Та, незважаючи на це, в процесі досліджень  залишається багато «білих плям», оскільки тисячі документів про злочини комуністичного режиму було знищено або вивезено з України до Росії. Тому в своїй роботі ми, історики, не можемо повноцінно і всебічно користуватися лише архівними документами. В цьому контексті надзвичайно важливими є  усні свідчення очевидців тих подій».

«Хочу щиро подякувати краєзнавцям та іншим небайдужим, хто допомагав нам у здійсненні цієї експедиції, - каже співробітник Музею Михайло Костів. – Адже без їхньої допомоги ми не змогли б здійснити такий масштабний проєкт у такі короткі терміни».

Експедиція охопила міста і села Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської, Полтавської, Харківської, Вінницької та Хмельницької областей. Минулого року в рамках першої експедиції команда Музею відвідала Чернігівську, Сумську, Одеську, Миколаївську, Вінницьку, Житомирську, Черкаську, Кіровоградську і Київську області.

Відеоісторії свідків можна переглянути за посиланням.

Нагадаємо, раніше Україна молода повідомляла, що за новими даними, які були отримані в ході проведення досудової комплексної експертизи, встановлено нову цифру втрат української нації внаслідок Голодомору-геноциду 1932-1933 років – 10,5 млн осіб.