Біжи, Вітя Орбан: шпигун-диверсант чекіста путіна в Євросоюзі і НАТО, продовження

Продовження, початок розслідування Григорія Омельченка читайте тут. 

***

В той час (з 1992 р.) Путін був головою Комітету зовнішньоекономічних зв’язків мерії Санкт-Петербургу,  першим заступником мера Собчака (з 1994 року) і офіційним  співзасновником компанії SPAG, зареєстрованої в Німеччині, у м. Франкфурт-на-Майні 1992 року. До березня 2000 року (обрання президентом Росії) Путін входив до складу консультативної ради компанії.

Лідер Тамбовського ОЗУ Кумарін (приятель Путіна) входив до ради директорів однієї з дочірніх компаній SPAG. За підтримки Путіна Кумарін отримав контроль над морським портом Петербургу, який використовував для контрабанди колумбійських наркотиків до Європи. Кумаріну у цьому допомагав начальник Управління ФСБ по боротьбі з контрабандою Віктор Іванов, близька людина до Путіна, який згодом стане довіреною особою президента Росії Путіна. Іванов був «дахом» колумбійських мафіозі, які доставляли наркотики в Петербург і далі через порт до Європи.   

                                Мер Петербургу Собчак і його заступник Путін

На аудіозаписі Кучма і Деркач розглядають  різні  варіанти як подати інформацію про добуті документи Путіну, щоб він став залежним від Кучми і як зробити, щоб документи залишилися в СБУ і ними можна було б шантажувати президента Росії.

У 2004 році мій добре знайомий року журналіст Юрген Рот видав чергову  книгу «Ганстери зі Сходу». На той час це було сенсаційне журналістське розслідування про корупційні зв’язки чекіста Путіна з «Тамбовською мафією», очолюваною  його приятелем Кумаріним і відмивання ними, через створену Путіним російсько-німецьку компанію SPAG, грошей від реалізації  колумбійських наркотиків (кокаїн), які контрабандою доставлялися в Європу через порт у Петербурзі.

Ви, мабуть, уже здогадалися, я допоміг Юргену (якого добре знав з 1997 року) в написанні книги, надавши йому відповідні матеріали і інформацію. Щоб ви мали більше уявлення про це розслідування, пропоную ознайомитися з  інтерв’ю Юргена Рота, дане ним у квітні 2004 року Радіо Свобода.

Прочитайте також коротку заміткуАнни Павленко від 2 лютого  2016 року «Топ-6 самих гучних злочинів Володимира Путіна».

Для більшого уявлення про злочинну діяльність Путіна і його кримінальні зв’язки з організованою злочинністю в Петербурзі, так званою Тамбовською мафією (ОЗУ), рекомендую прочитати статтю«Путин и бандитский Петербург. Жизнь и смерть Ромы Бейленсона» (друг і співучасник злочинної діяльності Путіна по Петербургу – Авт.).

На аудіозаписах Мельниченка є розмова президента Кучми і голови СБУ Деркача, який доповідає Кучмі про моє з Анатолієм Єрмаком  відрядження за кордон і що ми знайшли «якісь рахунки Пінчука і будемо їх розслідувати» (Пінчук – зять Кучми – Авт.).  Президент дає вказівку Деркачу, що мене і Єрмака «потрібно знищувати» (процитую мовою оригіналу): «Да надо таких уничтожать!» Деркач у відповідь про нас: «Да они зверье просто!». Кучма: «Зверье».

Далі на аудіозапису чути, як Деркач обіцяє Кучмі дати на мене і Єрмака  орієнтировку – встановити за нами повний технічний і візуальний контроль (прослуховування наших телефонних розмов, негласне візуальне стеження за нами, збір інформації про нас, наші контакти, маршрути пересування, транспорт і т. д.), щоб підготувати ситуацію для «знищення».

Нам про це стало відомо від наших колег з СБУ. Вони також  повідомляли нам, що проти нас замишляють Кучма і Деркач. Дякуючи нашим друзям, ми з Єрмаком почали свою  «оперативну телефонну гру» з президентом Кучмою і головою СБУ Деркачем, які в оперативних справах були повними профанами.  

Після перемоги Помаранчевої революції я отримав документи, схеми, свідчення, як готувався на мене замах шляхом підриву вибухівки у водостічній трубі біля будинку, де я жив… Про це детально описано у книзі відомого письменника Олександра Михайлюти «Воїни АНТИМАФІЇ» (Київ, 2021).

Зазначена розмова президента і голови СБУ, що «таких треба знищувати» була озвучена в інтернеті, на телебаченні, радіо і опублікована у пресі (див., наприклад, «Голос України», 09.02.2001 р.).

Вдячний голові СБУ Володимиру Радченку (лютий 2001 – вересень 2003), який після чергового мого депутатського запиту про арешт Могилевича, попередив мене, що контррозвідка СБУ отримала інформацію, що міжнародному мафіозі «увірвався терпець від моїх постійних запитів про його арешт і оголошення в розшук» і він  зробив замовлення на мою ліквідацію (вбивство). Це було в кінці лютого 2003 року, приблизно  через два тижні після загибелі Анатолія Єрмака в автомобільній катастрофі (11.02.2003).

Радченко неофіційно виділив мені охорону, двох  бійців  «Альфи» (один з них був моїм учнем, якого я тренував на початку 90-х).

«Свята трійця» – Могилевич,Тимошенко, Турчинов…

На цьому моя епопея заочного протистояння з Могилевичем не закінчилася.

У січні 2006 року я звернувся до президента Ющенка, генпрокурора Медведька, голови СБУ Дріжчаного, міністра внутрішніх справ Луценка з депутатським запитом щодо перевірки фінансово-господарської діяльності компанії «РосУкр­Енерго», встановлення її засновників та інвесторів, перевірки інформації про участь у підготовці угоди між НАК «Нафтогаз України», «Газпромом» і «РосУкр­Енерго» міжнародного злочинця Семена Могилевича, який розшукувався ФБР США.

                                      Міжнародний мафіозі Семен Могилевич.

Зауважу, що за часів Кучми керівники правоохоронних органів  на мої депутатські звернення про необхідність арешту Могилевича не реагували, відповідали відписками. Міжнародного злочинця і агента спецслужб Росії Могилевича навіть формально не було оголошено в розшук, кримінальна справа щодо нього жодного разу не була порушена. 

Під час розгляду мого запиту було встановлено, що на початку вересня 2005 року голова СБУ Олександр Турчинов і його перший заступник Андрій Кожем’якін знищили всі 13 томів «оперативного досьє» на міжнародного мафіозі Могилевича.

Зауважу, що у знищеному «досьє» були сотні сторінок інформації, копій документів про злочинну діяльність міжнародного мафіозі Могилевича, отриманих мною за кордоном від моїх друзів з Європейської «Антимафії» і направлених в СБУ для реалізації.

Документи були знищені за день, коли президент Ющенко відправив Юлію Тимошенко у відставку з посади прем’єр-міністра 8 вересня 2005 року. Цього ж дня Турчинов подав президенту Віктору Ющенку заяву про свою відставку, в якій, зокрема, зазначив: «Вважаю, що рішення про відставку уряду Тимошенко за даних обставин загрожує національній безпеці України. Прошу прийняти мою відставку».

На мою думку, як раз навпаки – подальше перебування агента КДБ Турчинова на посаді голови СБУ було  реальною загрозою національній безпеці України і її суверенітету. Великою помилкою президента Віктора Ющенка було призначення Тимошенко прем’єр-міністром і на її прохання – головою СБУ Турчинова. Після перемоги Ющенка на президентських виборах я рекомендував йому НЕ призначати агентів спецслужб Росії Тимошенко і Турчинова на зазначені посади. І не лише я говорив про це президенту Віктору  Ющенку...     

Головною метою цієї операції (знищення «оперативного досьє Могилевича»), як зазначають спеціалісти контррозвідки, було знищення інформації про розгалужену агентурну мережу «особливо цінного агента» ФСБ-СЗР РФ Семена Могилевича (мережа належить російським спецслужбам) серед політичної «еліти» і в вищих ешелонах державної влади України та оперативних матеріалів про його кримінальні і корупційні зв’язки з «газовою принцесою» Юлією Тимошенко за часів Павла Лазаренка, який в той час уже був арештований і відбував покарання в США. По цій справі Тимошенко є «спільницею» засудженого міжнародного мафіозі Лазаренка.

         Турчинов і Тимошенко – соратники міжнародних мафіозі Могилевича і Лазаренка

В інтерв’ю виданню «Главред» 7 грудня 2010 року голова  СБУ Валентин Наливайченко (грудень 2006 – березень 2010) заявив (цитую): «Я можу відкрити одну таємницю. В кінці травня 2006 року президент Ющенко, перевівши мене в СБУ, відразу поставив завдання з'ясувати і доповісти про зв'язки Могилевича в українському політикумі і бізнесі. Підтверджую, що всі документи, що стосуються виводу з бюджету України мільярдних коштів за тіньовими схемами, в яких брали участь злочинні угруповання, до яких причетний Могилевич і ЄЕСУ з українського боку (президентом компанії ЄЕСУ була Юлія Тимошенко – Авт.), були знищені ще в 2005 році (головою СБУ в той час був перший заступник голови партії «Батьківщина» Олександр Турчинов – Авт.).

Наливайченко також зазначив, що за кілька років документи вдалося відновити.

«До кінця 2008 року я особисто відповідав за співпрацю СБУ з різними іноземними спецслужбами, результатом якої стало відновлення на 70% документів у так званій справі Могилевича», - сказав Наливайченко.

«Я дав вказівку затримати Могилевича у разі перетину ним українського кордону. Наші іноземні партнери теж були готові до таких дій. Ми цілком розуміли, що ключовим елементом у разі його затримання було б з'ясування додаткових обставин кримінальних операцій у газовій сфері, до яких були причетні українські чиновники. Він би став неоцінимим джерелом інформації», - заявивекс-глава СБУ.

Зараз Наливайченко — народний депутат, обраний по списку партії Юлії Тимошенко «Батьківщина».

За результатами перевірки мого запиту Генпрокуратура 22 лютого 2006 року порушила кримінальну справу за фактом зловживання владою або службовим становищем працівниками правоохоронних органів Турчиновим і Кожем’якіним (ч. 3 ст. 364 КК).

12 квітня 2006 року Генеральний прокурор Медведько дав доручення міністру внутрішніх справ Луценку арештувати Турчинова і Кожем’якіна за знищення «Досьє Могилевича». 

Медведько збирався пред’я­вити їм звинувачення в тому, що вони нелегально знищили таємні документи про «кримінальну співпрацю Тимошенко з Могилевичем у другій половині 1990-х років, коли Юлія Володимирівна керувала компанією ЄЕСУ».

Під час зустрічі з послом США 14 квітня 2006 року Луценко розповів йому про вище наведені факти і охарактеризував наказ генпрокурора арештувати Турчинова і Кожем’якіна як «дурний». Окрім того, Луценко заявив, що його міністерство буде «дотримуватися формальностей», але не візьме зазначених політиків під варту. Він також повідомив послу США, що телефонував президенту Ющенку, і пояснив йому свій «курс бездіяльності». У відповіді на запитання посла Луценко підтвердив, що генпрокурор видав ордер на арешт Турчинова і Кожем’якіна за запитом Ющенка і додав, що Турчинов «знав про все це».

У березні 2006 року Турчинов і Кожем’якін були обрані народними депутатами по партійному списку блоку Юлії Тимошенко, а в травні, прийнявши присягу, отримали рятівну депутатську недоторканність.

Доповідна посла США Джона Хербста за квітень 2006 року за результатами зустрічі з Луценком була обнародувана на сайті Wikileaks, який опублікував 250 тис. секретних листів дипломатів США.

Ось і пригодився ФСБ РФ колишній «комсомольський активіст» Турчинов, який на другому курсі «був премійований поїздкою в Індію і Цейлон», а згодом отримав кар’єрне зростання по лінії комсомолу. Ще у студентські роки він був завербований Управлінням КДБ УРСР по Дніпропетровській області і успішно «стукав» по «п’ятій»,  дисидентській лінії…

Колишній радянський розвідник, який з 1985 по 1987 рік працював у Вашингтоні в резидентурі ПГУ КДБ СРСР (з 1994 року проживає у США), майор Юрій Швець (з яким я добре знайомий), наголосив: «Зробити таке (знищення оперативного «досьє» на Могилевича – Авт.) міг лише винятково корисний ідіот Кремля або особливо цінний агент спецслужб РФ у вищих ешелонах влади України і СБУ. Різниця між першим і другим у тому, що перший не розуміє, що творить, а другий розуміє, що працює на іноземну спецслужбу, і свідомо це робить. Цілком можливий і проміжний варіант, агент косить під ідіота».

За моєю інформацією «досьє» на «особливо цінного агента»  ФСБ-СЗР РФ, міжнародного мафіозі Семена Могилевича  НЕ  знищено, а передано в Москву. Ким саме, думаю зрозуміло всім, прізвище лежить на поверхні…

Генерал-лейтенант Олександр Скіпальський, професійний контррозвідник, колишній начальник Управління військової контррозвідки СБУ, заступник голови СБУ, начальник ГУР МО заявив, що за часів помаранчевої команди головами СБУ були два колишні агенти КДБ — Олександр Турчинов і Валентин Наливайченко. 

Ставити під сумнів інформацію професіонала з майже 40-річним досвідом контррозвідника — не варто. Окрім того вона підтверджена архівними документами, з якими я і Анатолій   Єрмак ознайомилися в архіві і мали розмови з їх кураторами.

Не можу гарантувати, що на сьогодні архівні матеріали  про агентурну діяльність агента КДБ Олександра Турчинова і агентеси ФСБ РФ Юлії Тимошенко (завербована в липні 1995 року в Москві) збереглися. Після перемоги Помаранчевої революції на вимогу прем’єр-міністра Тимошенко, президент Віктор Ющенко 4 лютого 2005 року призначив Турчинова головою СБУ, який перебував на цій посаді до 8 вересня 2005 року.

За цей час Турчинов мав усі можливості, щоб знищити в архіві СБУ весь компромат на себе і своїх партійних босів  Тимошенко і Лазаренка, як це він зробив з «досьє» на Могилевича.  

Детальніше читайте в статтях, опублікованих в газеті «Україна молода» (10 і 11 вересня 2019 року) «Вони й досі серед нас: колишні агенти КДБ нині працюють на ФСБ і продовжують нести загрозу Україні»(продовження - тут) і «Агентура КДБ-ФСБ-РПЦ в Україні: чого ми не знали про добре знайомі обличчя».

Приклад для наглядності

Народний депутат, кадровий офіцер КДБ Андрій Деркач  (завербований особливим відділом військової контррозвідки КДБ СРСР під  час служби в армії, агент ФСБ РФ) 17 грудня 2019 оприлюднив оригінал агентурної розписки, написаної українським бізнесменом Віктором Пінчуком про зобов’язання служити органам КДБ. Документ Деркач показав на пресконференції, яку транслював телеканал «112–Україна» (на фото).

«Я зараз  руках тримаю оригінал агентурної розписки, яка була написана власноручно Пінчуком. У цій агентурній розписці Віктор Михайлович бере на себе зобов’язання служити Радянському Союзу і КДБ СРСР. Згідно підписці, агентурний псевдонім Віктор Михайлович вибирає «Валерій».  Я впевнений, що не кожен з вас тримав у руках підписку агента КДБ, тим більше, олігарха, що фінансує Хілларі Клінтон на виведені з українських банків гроші. Я дам вам таку можливість», — заявив Деркач, передавши документ журналістам.

Зауважу, що коли я був переведений з викладацької роботи в Академії МВС на оперативну роботу в СБУ, через деякий час я побачив, що компрадорській «еліті» України не потрібна професійна й ефективна контррозвідка. Скажу більше, вона для неї дуже небезпечна. Тому впродовж усієї історії незалежності України над СБУ відбуваються недосяжні для здорового глузду експерименти, навіть, сьогодні – під час війни.

Прочитавши зазначені та інші мої статті на цю тематику, ви зрозумієте, в якій міцній павутині КДБ-ФСБ була і знаходиться до цього часу Україна. Ви дізнаєтеся хто з президентів України, глав Адміністрації президента, прем’єр-міністрів, членів уряду, керівників МВС і СБУ раніше були таємними агентами КДБ, через яких Москва реалізовувала свою загарбницьку політику, щоб поневолити Україну, зробити її своїм васалом  і не допустити вступу України в Євросоюз і НАТО.

Лише завдяки незламності духу і мужності молодого покоління українців, Україна зберегла свою незалежність, веде героїчну боротьбу проти споконвічного свого ворога хижацької Московії.

Україна здобуде Перемогу, знищить Московію і на її уламках утворяться незалежні національні демократичні держави. Я не лише вірю в це, я знаю, що так буде!

Після Перемоги над Московією напишу книгу. Вона буде посвятою моїм мужнім колегам і друзям (офіцерам, депутатам, журналістам), які рядом зі мною  безкомпромісно боролися з міжнародною корупцією і мафією. На жаль, багатьох з них уже немає в живих – Олександр Ємець, Юрій Оробець, Анатолій Єрмак, Михайло Сирота, Віктор Мусіяка, Георгій Гонгадзе, Юрген Рот, працівники спеціальних служб по боротьбі з міжнародною організованою злочинністю (прізвища яких я не маю права називати) Німеччини, Угорщини, Італії, Іспанії, Бельгії, Польщі, Швейцарії, Великої Британії, США, Росії та інших країн, з якими мені довелося працювати. Світла і вічна їм пам’ять.., а живим – МНОГАЯ ЛІТА!

Футбол і брудна політика – основне захоплення Орбана

У Страсбурзі і Будапешті  я декілька раз зустрічався з Орбаном, слухав його   антипутінські і антиросійські заяви. Одного разу,  розмовляли про футбол, який є основним його  захопленням. Згадували фінал кубка володарів кубків з футболу, коли київське «Динамо» (вболівальником якого я є) в 1975 році розгромило з рахунком 3:0 угорський клуб «Ференцварош» і виграло кубок…

Одночасно з політичною діяльністю, Орбан грав у клубі третього футбольного дивізіону «Фелчут» (Felcsút FC). Наприклад, у 2001 році через його футбольне тренування у рамках підготовки до національного чемпіонату щотижневе засідання угорського уряду було перенесене з вівторка на п'ятницю. Крім того, Орбан є одним з головних спонсорів свого клубу.

Коротко згадаю шлях Орбана у політику, сходження його на саму її вершину. Весною ц. р. після перемоги його партії «Фідес» на чергових парламентських виборах він в п’ятий раз став прем’єр-міністром Угорщини.

Свою політичну діяльність Віктор Орбан (юрист за освітою)  почав як засновник партії «Фідес» (Fidesz; абревіатура від FIatal DEmokraták SZövetsége, «Союз молодих демократів»), створеної 30 березня 1988. Він отримав загальнонаціональну популярність виступом 16 червня 1989 на церемонії перепоховання Імре Надя та інших політичних діячів Угорщини, страчених в 1958 році комуністичним режимом, насадженим Угорщині Радянським Союзом, після придушення  повстання в Будапешті у 1956 році. У своїй промові Орбан зажадав проведення вільних виборів і виводу «російських»  військ з угорської території.

1990 року, на перших виборах у посткомуністичній Угорщині, Орбан був обраний депутатом парламенту (знов обирався в 1994, 1998, 2002, 2006 рр.). У 1990 році став лідером «Фідес», який під його керівництвом було реорганізовано з ліберальної політичної організації (члена Ліберального Інтернаціоналу) в правоконсервативну партію. З 1995 року партія Орбана офіційно називається Fidesz-MPP (Союз молодих демократів — Угорська громадянська партія). З жовтня 2002 року Орбан, поряд з керівництвом «Фідес», є віцеголовою Європейської народної партії, до складу якої входять консервативні партії Європи.

1998 року, після перемоги «Фідес» на парламентських виборах (партія отримала 44 % голосів виборців) Орбан сформував правоцентристський уряд. У віці 35 років він став наймолодшим прем'єр-міністром у сучасній Угорщині.

На відміну від своїх попередників, Орбан уникав візитів до Москви і часто критикував Росію, особливо після приходу до влади Путіна. Під час війни в Косово уряд Угорщини (країна уже була членом НАТО) впродовж місяця не пропускав через свою територію російський поїзд з гуманітарною допомогою для Сербії, заявляючи, що на частину вантажу було накладено міжнародне ембарго.   

Орбан виступав як прихильник німецької моделі управління, яка передбачає провідну роль прем'єр-міністра в системі влади. Він підсилив роль канцелярії прем'єр-міністра, провів радикальну реформу державного апарату.

Прагнення Орбана до зниження впливу парламенту на політичні процеси при посиленні особистого впливу прем'єра, викликало різку критику з боку опозиції, яка обвинувачувала його в авторитарних тенденціях і прагненні чинити вплив на ЗМІ. У період прем'єрства Орбана Угорщина, разом з Польщею і Чехією, в 1999 році була офіційно прийнята в НАТО.

На виборах 2002 партія Орбана зазнала поразки, і він пішов у відставку. Ліва і ліберальна преса постійно піддавала Орбана жорсткій критиці.

На виборах 2006 року Орбан знову очолив «Фідес» і виступав як основна фігура опозиції уряду соціал-ліберальної коаліції парламенту. На думку політичних експертів, у своїй політичній діяльності він прагне поєднувати консервативну ідеологію і популістську практику.

В 2007 році, будучи в статусі лідера самої великої опозиційної партії, Орбан жорстко критикував угорський уряд за «сліпоту» у відношенні «росту впливу» Росії на Угорщину через її енергетичні гіганти і пропонував орієнтуватися виключно на Європу, а не на Москву.

«Те молоде покоління, яке нас підтримує, повинно не допустити, щоб Угорщина стала самим веселим бараком Газпрому!», - заявляв Орбан, відсилаючи прихильників до радянського жарту про те, що Угорщина – самий веселий барак соціалістичного табору.

У 2008 році, ставши прем’єр-міністром, Орбан продовжує   жорстко критикувати Кремль, називаючи інші європейські уряди «путінськими маріонетками», а підтримку попереднім головою уряду проекту «Південний потік» - національною зрадою. Засуджує військову агресію Росії проти Грузії.

Несподівано в 2009 році все різко змінилося. Критика зовнішньої політики Кремля як і критика на адресу Путіна-Медведєва припинилася. Почалася епоха примирення і дружби між Орбаном і Путіним, яка переросла у відверту підтримку міжнародної політики Москви, а Орбан став відкритим агентом політичного впливу серійного вбивці Путіна на Європу.  

Що ж могло трапитися з Орбаном, що зробило його не лише смиренним ягням перед Москвою, а диверсантом-шпигуном чекіста Путіна в Євросоюзі і НАТО?

За моєю інсайдерською інформацією в кінці грудня 2007 року ФСБ Росії отримала оперативні дані, що їх «особливо цінний  агент» Могилевич має, але приховує від неї, кримінальний компромат на Віктора Орбана та інших політиків Угорщини. Далі – справа техніки, як кажуть, «вправність рук і ніякого шахрайства». Щоб не «засвітити» ФСБ і СЗР, управління по боротьбі з економічними злочинами МВС РФ порушило проти Могилевича кримінальну за несплату податків.  

24 січня2008 року Останкінський суд Москви видав санкцію на арешт Семена Могилевича та власника мережі парфумерних магазинів «Арбат Престиж», Володимира Некрасова за несплату податків більш ніж на 50 мільйонів російських рублів. У той же день вони були взяті під варту.

Півтора роки Могилевич провів у слідчому ізоляторі і зрозумів, що від чекістів Путіна краще нічого не приховувати і дав розлогі  свідчення про те, впродовж якого часу, через кого, яким   працівникам правоохоронних органів і політикам Угорщини і які суми хабарів він давав за час проживання в цій країні.

В підтвердження правдивості своїх показів «міжнародний мафіозі» добровільно видав касети з відеозаписами, на яких були зафіксовані передачі грошей в конвертах, пакетах, валізах, сумках  і хто їх отримував. Зокрема, Могилевич засвідчив, що гроші в конвертах по 10 000 німецьких марок передавав через свою довірену особу, німця Дітмара Клода впродовж декількох років у першій половині 90-х років для одного з будапештських поліцейських начальників  Шандору Пінтеру та іншим поліцейським начальникам різного рангу.

Могилевич дав свідчення, що передав через Клода суму в один мільйон німецьких марок депутату угорського парламенту, лідеру партії «Фідес» Віктору Орбану під час парламентських виборів весною 1994 року. Для звіту про передачу грошей Клод у себе на квартирі робив відеозаписи, які віддавав йому (Могилевичу).

За свідченнями «міжнародного мафіозі» і «особливо цінного агента» КДБ-ФСБ-СЗР, великі суми готівки він неодноразово передавав Орбану і через інших осіб.    

Свідчення Могилевича експерти неодноразово перевіряли на поліграфі (так званому детекторі брехні). Висновок – Могилевич говорить правду. 

24 липня 2009 року (через півтора роки) «міжнародний кримінальний авторитет» Могилевич був звільнений з-під варти на підписку про невиїзд. Проте ще  впродовж майже двох років він «висів» на гачку у слідчих. 

Лише 18  квітня 2011 року кримінальна справа по звинуваченню Некрасова і Могилевича була закрита за відсутністю складу злочину.

У жовтні 2009 року ФБР США оголосило Могилевича одним із десяти найбільш розшукуваних міжнародних злочинців.

Світлій пам’яті Юргену Роту…

Так трапилося, що через 2-3 місяці після афінської міжнародної конференції по боротьбі з організованою злочинністю (1997 р.) мене в Києві розшукав відомий німецький журналіст Юрген Рот, який займався розслідуванням російської мафії. Він передав мені вітання і візитку від працівника Федерального управління кримінальної поліції (ВКА) Німеччини, який брав участь у зазначеній конференції і його прохання допомогти Роту у зборі інформації про російську і українську мафію.

Звичайно, що я допоміг німецькому журналісту. Підібрав йому публікації в українських газетах про організовану злочинність і корупцію у вищих ешелонах влади, дав копії своїх депутатських звернень і запитів з цих питань, копії окремих документів, які уже були опубліковані у пресі. Юрген Рот записав зі мною декілька інтерв’ю. Окрім того, надав йому інформацію, яку отримав на конференції в Афінах про зв’язки німця Дітмара Клодо з українсько-російським мафіозі Могилевичем, корумпованими працівниками поліції та політиками Угорщини, яким Клодо передавав гроші від Могилевича.

Юрген Рот подарував мені з дарчим підписом свою книгу «Росія – мафія», яка вийшла в 1996 році («DieRussen– Mafia»). Між нами склалися приятельські, довірливі стосунки.

Ми неодноразово зустрічалися в Мюнхені, Франкфурті-на-Майні, де він жив, а також в Києві, коли Юрген приїздив в Україну. Обмінювалися інформацією про міжнародну мафію і корупцію, про злочинні авторитарні режими Путіна-Януковича,  паралельно вели розслідування Смоленської авіакатастрофи  і незалежно один від одного прийшли до висновку, що літак президента Леха Качинського був підірваний спецслужбами Росії.

Детально про це в статті«Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)».

Останній раз ми зустрілися в Києві під час Революції Гідності в січні 2014 року. По Юргену було видно, що він хворіє, виглядав дуже схудлим. Більше двох годин спілкувалися в одному з столичних кафе. Було що згадати, про що поговорити і чим поділитися. Я подарував Юргену свою книгу «Літак для президента» (2012), а також передав йому матеріали про злочини, вчинені Януковичем і його оточенням, та загадкові смерті понад тридцяти генералів, які були співучасниками або свідками злочинів, скоєних Путіним.

Юрген Рот повідомив, що пише чергову книгу «Брудна демократія», у якій збирається розповісти як Могилевич в 90-х роках корумпував угорських чиновників і політиків, які зараз займають найвищі посади в угорському уряді. Наприклад,  Орбан – прем’єр-міністр, а його друг Шандор Пінтер – міністр внутрішніх справ. 

Усміхаючись, Юрген подякував мені за те, що на першій нашій  зустрічі (кінець 1997 року) я дав йому прізвище німця Дітмара Клодо, який за дорученням Могилевича передавав гроші для підкупу Орбана, Пінтера та інших. Юрген сказав, що йому  вдалося знайти підхід до Клодо і «розколоти» його на «вбивчу» інформацію.

Пообіцяв приїхати до Києва, коли вийде книга і подарувати… Книга вийшла, але він не приїхав. У вересні 2017 року Юргена Рота не стало – після важкої хвороби він помер. Світла і вічна  пам’ять світлій і мужній людині…

Від імені "УКРАЇНСЬКОГО СМЕРШУ"

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,  Герой України, генерал-лейтенант СБУ 

ЗАВЕРШЕННЯ розслідування читайте тут