Агентура КДБ-ФСБ-РПЦ в Україні: чого ми не знали про добре знайомі обличчя(продовження)

«Павуки-агенти» в банці Кучми

 

  Згаданий на початку статті Григорій Суркіс, про якого голова СБУ Деркач говорить Президенту Кучмі, що він і Медведчук були агентами КДБ, в 1972-му закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості і мав гарний кар’єрний ріст... 

 

Приведений аналіз вище зазначених фактичних даних дає мені (як начальнику відділу військової контррозвідки СБУ в минулому) підстави зробити достатньо обґрунтований висновок: Медведчук, Суркіс, Турчинов, Табачник, Литвин, Наливайченко були агентами КДБ СРСР, яких завербували у студентські роки, а Тимошенко — агент ФСБ РФ. 

 

Окрім того, зазначу: якщо Турчинов, Табачник, Литвин і Наливайченко були агентами КДБ, то після обрання Турчинова секретарем великого  комітету комсомолу, призначення Табачника завідуючим відділу Київського міського комітету ЛКСМУ, призначення Литвина відповідальним працівником ЦК КПУ, направлення Наливайченка на навчання в Інститут ім. Андропова КДБ СРСР усі агентурні матеріали на них (їхні особові і робочі справи, алфавітні облікові карточки форми № 3 та інші документи, які могли б розшифрувати їх як таємних агентів КДБ) були знищені згідно з «Положенням про агентурний апарат і довірених осіб органів державної безпеки». 

 

За даними ЗМІ, Олександр Волков був подвійним агентом МВС і КДБ. 16 березня 1970 року, будучи студентом технологічного факультету Київського торгово-економічного інституту, Волков був завербований оперуповноваженим кримінального розшуку м. Києва (прізвище опера відоме) під псевдонімом «Михайлов» (під реєстраційним 

 

№ 20-190, особова справа агента № 270400). Після того, як Волков став помічником Президента Кучми (липень 1994 — вересень 1998 роки, народний депутат із вересня 1998 року), його «досьє» агента міліції було особисто в міністра внутрішніх справ Кравченка. 

 

У середині 80-х, коли Волков займався «тіньовим» бізнесом у системі агропромислового комплексу з лідерами злочинного світу в Києві, він був завербований Управлінням КДБ по лінії «контррозвідувального забезпечення економіки». Саме про це і йдеться на аудіозаписах Мельниченка, де Деркач доповідає Кучмі, що Волков — агент КДБ.

 

За однією з версій, опублікованій в інтернеті, інформацію про агента Волкова в ЗМІ «злив» Медведчук, щоб вказати тому на його місце в грядущих політичних розкладах і «підбити» агента «Михайлова» на співпрацю у своїх і російських інтересах. Ну що можна на це сказати? «Павуки-агенти» в банці Кучми... 

 

Очолювана мною парламентська слідча комісія встановила, що Волков, будучи помічником президента Кучми, зареєстрував офшорні компанії, відкрив багато особистих рахунків у зарубіжних банках, через які відмив десятки мільйонів різної валюти. Зокрема, на його особисті рахунки і рахунки його фірм у банках Бельгії надійшло 16 млн. доларів США і 8 млн. бельгійських франків. Бельгійська фінансова поліція офіційно висунула Волкову звинувачення у «відмиванні брудних коштів». Звіт комісії був опублікований у парламентській газеті «Голос України». 

 

Волков став невиїзним, боявся арешту за кордоном. Як розповідав мені один із керівників СБУ, його питання було вирішене через дипломатичні канали посольством України в Бельгії і, буцімто, Волков був завербований однією зі спецслужб Заходу. За таких обставин, я цього не виключаю. Кращої вербувальної ситуації важко навіть уявити. 

 

Детально про те, як українські чиновники-корупціонери могли бути завербованими спецслужбами, я розповів у своєму інтерв’ю журналісту Анатолію Беню під назвою «Сьогодні — хабарник, завтра — агент?» (Голос України, 3 жовтня 1996 р.). 

 

Ще один штрих до портрета «подвійного агента». В 1995 році Волков разом з агентом КДБ Рабіновичем (псевдо «Жолудь») організував Торгово-промислову палату «Україна—Ізраїль». 

 

Нагадаю, що в липні 2013 року 148 народних депутатів (119 від Партії регіонів, 23 від КПУ на чолі з Петром Симоненком і 6 позафракційних) підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942-1944 років (так звана «Волинська трагедія»). Цей крок президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду. 

 

Аналіз наявної інформації та біографічних даних 148 національних зрадників України засвідчив, що не менше третини серед них були архівні агенти КДБ і майже всі — агенти політичного впливу Москви — антиукраїнське лобі Кремля. Двоє цих українофобів і русофілів і сьогодні є нардепами «окупаційного» блоку «За життя» (Шуфрич і Борт). 

Президент Віктор Ющенко розпочав процес надання УПЦ КП автокефалії. Але не отримав належної підтримки з боку народних депутатів від фракції блоку Юлії Тимошенко, яка, будучи прем’єр-міністром України, виконуючи волю Москви (як особистий агент політичного впливу Путіна), говорила предстоятелям зарубіжних православних церков, що питання про надання Томосу Україні є «політичним», «не на часі», «може викликати суспільну нестабільність і протистояння між віруючими». Подібну діяльність Тимошенко продовжувала і впродовж 2018 року.

 

Шляхом обману, психологічного тиску, шантажу, а також завдяки підтримці прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко керівництво РПЦ (Алєксій ІІ, Кірілл — агенти КДБ під псевдонімами «Дроздов» і «Михайлов») спільно з політичним керівництвом РФ (Путін, Медведєв) добилися від Вселенського Патріархату ненадання Україні Томосу про автокефалію в 2008-2009 роках.

 

«За визначні заслуги перед православною церквою Московського патріархату» (нині РПЦ в Україні) Тимошенко була нагороджена орденом святої великомучениці Варвари. 

 

Однопартієць Юлії Тимошенко, народний депутат Валерій Дубіль 27 липня 2018 року брав участь у хресній ході Московського патріархату разом з депутатами від «Опозиційного блоку» Юрієм Бойком, Євгенієм Мураєвим та іншими. Лідер партії «Батьківщина» Тимошенко відмовилася надати будь-які офіційні коментарі щодо участі Дубіля у заходах московських попів.

 

Лідери московського «окупаційного» блоку «За життя» Медведчук, Рабінович, Бойко активно підтримують РПЦ, її патріарха Кіріла-Гундяєва (агента КДБ «Михайлова») та Московський патріархат і його предстоятеля Онуфрія, внесеного в базу даних сайта «Миротворець» як «агент впливу РПЦ».

РПЦ і її філіал МП освячують гібридну війну Путіна проти України, день і ніч моляться за російську владу і за російське військо, наголосив президент Порошенко на параді до Дня Незалежності України 2018 року.

 

  Усі дев’ять членів «Священного» синоду РПЦ в Україні (колишній МП) є «агентами впливу РПЦ», виступають проти вступу України в НАТО, не визнають автокефалії ПЦУ, підтримують агресора і вбивцю Путіна, нагороджені високими відзнаками РПЦ, а п’ятеро з них нагороджені президентом Росії орденом «Дружби» (Онуфрій, Лазар, Іларіон, Павел, Антоній).

 

Аналіз архівних матеріалів КДБ СРСР, які я вивчав у складі комісії в 1992 році в Москві, дає мені (військовому контррозвіднику в минулому) підстави зробити майже однозначний висновок: усі члени синоду УПЦ МП (як і весь патріархат РПЦ) у минулому були агентами КДБ, а семеро з них, на мою думку, можуть бути і діючими агентами ФСБ і СЗР РФ.

 

Патріарх Філарет стверджує, що всі православні ієрархи в Радянському Союзі змушені були таємно співпрацювати з КДБ. Інакше, за його словами, священнослужителі не могли повноцінно виконувати свої обов’язки, бо їхні рішення не мали юридичної сили. Не було жодного єпископа, який би не мав таємних контактів із працівниками КДБ і не співпрацював з ними. «Якщо він не працював на КДБ, то не був би єпископом! Тому, якщо хтось із архієреїв тих скаже, що він не мав контактів і не співпрацював з КДБ, то це означає, що він говорить неправду. Я це точно знаю»,— наголосив Філарет.

 

Голова Служби зовнішньої розвідки України Єгор Божок заявив 24 січня 2019 року Укрінформу, що «на 99% священнослужителі РПЦ всередині Росії контролюються ФСБ, а ті, які працюють за кордоном і в «Російському православному палестинському товаристві», — Службою зовнішньої розвідки РФ». 

Нагадаю, під час виступу Порошенка у Верховній Раді 20 вересня минулого року зі щорічним посланням до народних депутатів, коли він говорив про «повне розмосковлення» церкви, нардепи з фракції «Опозиційного блоку» Вілкул, Новинський, Шуфрич та інші демонстративно покинули сесійний зал. 

 

Москва через свою агентуру навіть інспірувала позов до Окружного адміністративного суду Києва, який 1 жовтня подала «Неурядова організація верховенства права», з вимогою визнати протиправним звернення Президента України Порошенка до Вселенського патріарха Варфоломія з проханням надати автокефалію Українській православній церкві. З подібними позовами до Верховного суду звернулися також три представники МП.

  Ще в травні 2018 року за дорученням Москви народний депутат Новинський з групою представників МП (митрополит Антоній, протоієрей Данілєвич та інші) їздив до Варшави на зустріч з єпископом Польської автокефальної православної церкви митрополитом Саввой (агент КДБ СРСР і спецслужб комуністичної Польщі під псевдонімом «Юрек») із завданням створити «ініціативну групу» з блокування надання автокефалії Українській православній церкві.

 

  Народні депутати від «окупаційного блоку» направили Вселенському патріарху Варфоломію альтернативне звернення, в якому просять зберегти «канонічне православ’я в Україні Московського патріархату».

 

Першим під зверненням підписався олігарх, колишній громадянин Росії Вадим Новинський (спонсор МП), який є його ініціатором і одним із найбільш затятих захисників «канонічного православ’я» під омофором Московського патріархату. Свої підписи під зверненням поставили тодішні співголови «Опо­блоку» Юрій Бойко й Олександр Вілкул, нардепи Сергій і Юлія Льовочкіни, Нестор Шуфрич, Юрій Мірошниченко, Наталія Королевська, Михайло Папієв, Сергій Ківалов, брати Добкіни та інші «гундяєвці-онуфрієвці», всього 39 осіб — російська «п’ята колона» в Україні, агенти впливу Кремля та, як писав Шевченко, «раби, підніжки, грязь Москви». Є серед підписантів і Юхим Звягільський — співпрезидент Єврейської конфедерації України. Серед підписантів — багато нагороджених церковними відзнаками РПЦ і МП, а Ківалов, окрім ордена МП, ще й відзначений президентом Росії державними нагородами РФ орденом «Дружби» і медаллю Пушкіна. Серед них є особи, вірогідність яких, що вони в радянські часи були завербовані органами КДБ, досить висока. 

 

Окремий приклад сучасної «кочубеївщини» продемонстрували на «церковному фронті» народні депутати Андрій Деркач, Яків Безбах, Андрій Шипко та народні депутати попередніх скликань від Партії регіонів Григорій Смітюх і Василь Горбаль, які окремо написали листа Патріарху Варфоломію із проханням відкласти надання автокефалії православній церкві в Україні. Вони писали, що «більша частина українських православних зможе прийняти автокефалію тільки за наявності згоди російського патріарха». Не більше і не менше — лише за згоди Путіна! 

 

  Василь Горбаль (почесний президент «Укргазбанку») і Андрій Деркач (кадровий офіцер КДБ) є меценатами МП. Вони навіть були делегатами Помісного собору РПЦ, на якому вибирали патріарха Кирила.

 

  Новинський лякав Україну і Вселенський патріархат «грандіозним кровопролиттям» і висловлював занепокоєння діями «депутатів із числа постмайданівських хунвейбінів» та інших представників центральної й місцевої влади, які чинять усілякі підступи «канонічній» УПЦ МП. Застерігаю Новинського та іншу «грязь Москви»: не приведи Боже, спровокуєте щось подібне тому, чим лякаєте. «Божа кара» буде неминучою — перетворитесь на «молекулярну пилюку»! 

 

Наголошую, що інформація про цінних і особливо цінних агентів КДБ колишнього СРСР зберігається в Москві, в архівах ФСБ РФ до цього часу. Для російських спецслужб використання архівних агентів КДБ (вони не бувають колишніми), які перебувають у вищих колах політичної, релігійної і дер­жавної влади України, завжди вважалось вищим пілотажем. Сьогодні ми пожинаємо плоди цієї роботи.