Три гармонійно-поліфонічні грації. Учні та студенти Київської муніципальної академії танцю імені Сержа Лифаря виступили в Національній опері України
Звісно, під час воєнного лихоліття, яке нині переживає наша країна, усім нам не до концертів. >>
Український дисидент Юрій Бадзьо помер у Києві на 83-му році життя
10:50,
02.09.2018
Юрій Бадзьо (фото: Національний музей літератури України)
1 вересня в Києві у віці 82 років помер Юрій Бадзьо - український літературознавець, публіцист, громадсько-політичний діяч, учасник національно-демократичного руху в Україні від початку 1960-х років, колишній політв’язень.
Про його смерть повідомив дисидент, журналіст Олесь Шевченко.
"Щойно помер видатний український дисидент Юрій Бадзьо", - написав він у Facebook.
Юрій Бадзьо народився 25 квітня 1936 року в селі Копинівці, Мукачівського району Закарпатської області в багатодітній селянській родині.
1958 року закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету. 1958-1961роки - учитель, директор восьмирічної школи на Мукачівщині.
1961-1964 роки - аспірант, 1964-1965 роки - молодший науковий співробітник Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР. Кандидатську дисертацію "Критерій правди в оцінці літературно-художнього твору" не захистив через переслідування.
1961-1964 роки - член Ради першого в Україні неформального об'єднання національно-демократичного напряму - Київського клубу творчої молоді.
За участь у шевченківських вечорах та акції протесту проти політичних арештів під час прем'єри фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" у серпні 1965-го його звільнили з роботи.
Впродовж 1965-1974 років був безробітним, викладачем, коректором, редактором, 1974-1979 роки - вантажником.
У 1972-1979 роках підготував працю "Право жити" про колоніальне становище України, рукопис якої (1 тисяча 400 сторінок) був викрадений з квартири.
За звинуваченням в антирадянській пропаганді Юрія Бадзьо засудили 12 грудня 1979 року на 7 років ув'язнення, яке відбував у таборі у Мордовії. Через те, що відмовився писати клопотання про звільнення, вийшов на волю лише 9 грудня 1988 року.
1989-1990 роки - працював завідувачем відділу Товариства української мови імені Тараса Шевченка, 1990-1992 роки - голова Національної ради Демократичної партії України.
Із червня 1993-го працював науковим редактором в Інституті філософії НАН України. Член Спілки письменників України з 1996-го. Лауреат премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1999).
Юрій Бадзьо є автором численних публіцистичних статей, звернень, заяв про українських письменників, українську літературу, перекладів з німецької мови в періодичних виданнях