Територія вольності — дикі пляжі — на карті Криму щороку зменшується, тане, мов шагренева шкіра, розчавлена гусеницями відпочинкової індустрії. Ще минулого літа на околиці Феодосії, вздовж дороги на Керч, був чудовий «нічийний» пляж, приватна власність Природи, а вже тепер його запрасували екскаваторами, проклали дощаті доріжки до моря, «посадили» кількадесят гавайських очеретяних парасольок, бар і танцпол посередині, врубали музику, під яку сказився б і Шаляпін, повісили табличку з якоюсь «отпад–башки» назвою — і от готова картинка для буклету про «елітний відпочинок у Криму». Елегантний бармен, безсумнівно, розумніший за чайку і однозначно помітніший на цьому пляжі, але хотілося б почути чайок. Або подивитися в мурашині очі краба. Природа ображено втекла звідси, аборигени (яких за правом прописки з натяжкою можна зарахувати до місцевого довкілля) — теж. Але дикі пляжі ще лишилися в Криму. Відпочинок в Криму може бути доступним, наприклад перегляньте цей готель, ще є чудесні місця, де можна розбити намети, відкинути бікіні й ходити цілком самотньо й самодостатньо, як Адам і Єва, вздовж моря, їсти яблука...
Ця карта дикого Криму — для двох категорій наших читачів: для тих, у кого адреналіну більше, ніж грошей, а жага мандрувати сильніша за побутові зручності; а також для жертв мегаполісів, закатованих асфальтом і дрескодом, для змушених гомофобів, котрі марять можливістю хоч три дні на рік стати робінзонами. І, звісно, йдеться про компанію, яка має автомобіль, ну хоча б один на всіх.