Йдеться про постраждалих у дитячому віці. Хоча політичні репресії безпосередньо до них і не застосовувалися, цим людям від того ніскільки не легше. Адже їхні батьки у багатьох випадках або були розстріляні, або померли у місцях позбавлення волі.

Ця дніпропетровська фірма заявила про себе у вересні минулого року. Свою діяльність рекламувала грунтовно. У розтиражованих для широкого загалу матеріалах пропонували роботу в Швеції — у супермаркетах, на переробці сміття та прибиранні міста. Заробітну плату обіцяли від 12120 до 16200 доларів США на рік з вирахуванням витрат на харчування. При цьому фірма мала ліцензію на такий вид діяльності, вказувала свої поштову та електронну адресу, банківські реквізити.

Для Колі Кожушка, як і його п'ятьох братів та сестер, у 1991 році життя перевернулося шкереберть. Хоча й до цього воно у них було не мед. Батьки постійно пиячили, дітям ладу не давали. Зрештою, сталося те, чого слід було очікувати: хронічних алкоголіків за рішенням суду позбавили батьківських прав. Трьох молодших дітей, у тім числі й Колю, відправили до інтернату, а двоє старших, Володя та Руслан, залишилися в своїй оселі у Днiпропетровську. Так тривало до початку 1994 року, коли сталося щось неймовірне. Чотирикімнатна квартира... дарується громадянину Кузнєцову, який і досі мешкає в ній з родиною. Звідки взялася така щедрість у багатодітної родини, хай і неблагополучної? Відповідь на це запитання і спробував знайти Коля, який, закінчивши у 1998 році інтернат, кинувся було до рідної оселі, але там уже жили чужі люди. Отож вирішив провести власне розслідування. Безліч запитань для себе поставив уже у Бабушкінському райвиконкомі Днiпропетровська. Саме там прийняли рішення про відправлення трьох неповнолітніх дітей до інтернату, але «забули», що ніхто не мав права житло ані продавати, ані дарувати. Однак у районній владній інстанції це дозволили, навіть не подумавши звернутися до правоохоронних органів.

Сама ситуація небезпечною ніскільки не здавалася. На околиці села Соловки Верхньодніпровського району невідомі всього-на-всього поцупили трансформатор. Отож слідчо-оперативна група виїхала на місце події.

Ця цивільна справа, слухання якої щойно завершилося у військовому суді Дніпропетровського гарнізону, тягне на лаври безпрецедентної. Адже четверо прапорщиків оскаржили наказ начальника штабу Південного оперативного командування генерал-лейтенанта Миколи Цецюрського. Йшлося у ньому про звільнення з арміських лав.

Цей двоярусний міст, нижньою частиною якого рухаються ще й потяги до розташованого поруч залізничного вокзалу, в обласному центрі зазвичай називають старим. В офіційних документах він має номер 1, бо вперше з'єднав два береги Дніпра ще в далекому 1955 році. А десь у 60-х на мосту почали виникати дефекти у несучих металевих та залізобетонних конструкціях.

Як зізнається лікар-психіатр з Дніпропетровська Вадим Йович, знімати кіно він мріяв здавна. Аж доки притисло так, що більше стримувати себе не зміг і замахнувся відразу на художню стрічку. Навіть не злякався, що це задоволення апріорі коштує недешево. Тож пішов найпростішим шляхом. Зокрема, підібрав акторів, які погодилися зніматися не заради грошей, а заради досвіду. Отож найбільше коштів з'їли транспортні витрати та ще ... хабар охоронцю одного з будинків, котрий тільки після цього дозволив зняти світанок з даху.

Дніпропетровський метрополітен дотепер залишається найкоротшим у світі. Всього-на-всього шість станцій на дільниці від залізничного вокзалу до житлового масиву Комунар у порівнянні з іншими мегаполісами, що мають підземку, швидше, здаються краплею у морі. Отож амбіційні дніпропетровці наполегливо намагаються свій метрополітен розвивати. Зокрема, нині активно ведуться роботи з будівництва другої черги підземки, тунель якої проляже прямісінько під центральним проспектом Карла Маркса, майже по всій його довжині. І дотепер про це говорилося винятково з пафосом — мовляв, розвиваємося, незважаючи на економічні негаразди в державі.

Що не кажіть, саме поняття «барбекю» для більшості українців сприймається як екзотика. Хоча йдеться про звичайне приготування їжі на вогні. Принципова новизна — у грунтовності підходів. Тут уже без перебільшень барбекю хочеться назвати мистецтвом. І якоюсь мірою спортом теж. Шість світових чемпіонатів з барбекю, які пройшли на сьогодні, це засвідчують яскраво, не кажучи вже про змагання європейські.

У Жовтих Водах на Дніпропетровщині стихія розгулялася не на жарт: вітер швидкістю понад 25 метрів за секунду, смерч і шквали, за свідченням очевидців, нагадували пекло. Епіцентр негоди прийшовся на територію виправної колонії № 26, де у той час перебували 2200 засуджених та близько 150 чоловік обслуговуючого персоналу.