Останніми роками реальну вартість тепла у своїх квартирах ми, здається-таки, збагнули. А того, що «губиться» за порогом» нашого помешкання? За даними територіального управління Державної інспекції енергозбереження, на Полтавщині рівень оснащеності житлових будинків лічильниками води і тепла становить від одного до семи відсотків. При цьому значна кількість встановлених за державний кошт лічильників (зрозуміло, йдеться передусім про нові будинки) практично непридатні до експлуатації, браковані.

Давню істину про цілковиту непередбачуваність навіть, здавалося б, давно «прирученої» рушниці й досі засвоїли не всі. Тож нещодавно до хірургічного відділення Гребінківської районної лікарні привезли 10-річного хлопчика з вогнепальним пораненням живота, одержаним на... полюванні. Даруйте, а яку роль у вельми небезпечних чоловічих іграх на свіжому повітрі виконував «мисливець» такого надто ніжного віку?

Студенту-другокурснику розквартированої у Полтаві Української медичної стоматологічної академії, котрий приїхав сюди на навчання з Йорданії, залишалося тільки поспівчувати. Адже, зайшовши до свого тимчасового помешкання після новорічних святкувань, у квартирі, яку вони знімали разом зі старшим братом (той вступив на підготовчі курси цього ж вузу тільки два місяці тому), він побачив жахливу картину: тіло брата було понівечене численними ножовими ударами. Але оскільки рідна людина ще нібито подавала ознаки життя, старший брат спершу викликав «швидку допомогу», а потім, щоб не гаяти ні хвилини разом із знайомими завантажив потерпілого в таксі й привіз у першу міську лікарню. Та допомога лікарів уже не знадобилася, їм залишалося тільки констатувати смерть. Можливо, йорданець помер по дорозі до лікарні?

Продукція кременчуцьких підприємств-гігантів добре відома в Молдові ще з радянських часів. Однак тоді її «рекламував» усемогутній Держплан. А зараз? Задля відновлення партнерських зв'язків нещодавно у Кременчуці було підписано договір про співпрацю між місцевим відділенням Полтавської торгово-промислової палати і Бєльцською філією ТПП Молдови.

Крадіжки мобільних телефонів або пограбування їхніх власників поволі стають чи не «наймоднішим» у Кременчуці злочином. За даними прес-служби міської міліції, у такий спосіб щомісяця тут позбуваються своїх недешевих електронних «іграшок» близько тридцяти кременчужан.

Вельми промовистими виявилися результати суто «чоловічого» опитування у місті Комсомольськ напередодні влаштованого тут представниками Британської ради в Україні семінару-тренінгу «Попередження насильства». Як з'ясувалося, 55 відсотків опитаних у наймолодшому місті Полтавщини чоловіків вважають, що жінка в короткій спідниці сама провокує насильство одним лише зовнішнім виглядом. Водночас 47,2 відсотка респондентів стверджували: побити жінку, котра зрадила своєму чоловікові, — це цілком нормально. Ще 4 відсотки взагалі не вбачають у насильстві стосовно слабкої статі чогось надзвичайного, стільки ж чоловіків зізналися в тому, що лупцюють своїх дружин тільки за те, що... кохають.

Головною прикметою будь-якої лотереї залишається здатність «вигравати» у більшості гравців. А чи можна зробити її безпрограшною бодай для одного з них? Виявляється, можна. Коли за справу береться... 75-річний пенсіонер із Хорольського району. Серед земляків саме йому в «Телефортуні» фортунило найбільше. І хоча свої щасливі квиточки щоразу обмінював на вельми скромні суми (його виграші належали до найменшої категорії й не перевищували кількох десятків гривень), згадана стабільність, урешті-решт, зацікавила правоохоронців. Тож за кілька днів до Нового року співробітники Хорольського райвідділу міліції «вирахували» перманентного щасливчика, так би мовити, не відходячи від каси, — коли той прийшов до відділення зв'язку за черговим виграшем.

Вельми своєрідний різдвяний «подарунок» зробив колегам по роботі 27-річний мешканець села Піщане Кременчуцького району Анатолій К., який працював водієм однієї з кременчуцьких філій відомої на Полтавщині комерційної фірми «Полагросервіс» (її штаб-квартира знаходиться в обласному центрі). Як повідомили кореспонденту «України молодої» в Центрі громадських зв'язків обласної міліції, 6 січня близько 18-ї години Анатолій зайшов до кабінету касира, взяв там сумку з уже інкасованою виручкою на загальну суму 92 тисячі 520 гривень («Полагросервіс» торгує продуктами харчування, тож з огляду на підвищений передріздвяний попит на них згаданий виторг не видається чимось надзвичайним) і... пішов у невідомому напрямку.

Перспектива потрапити під скальпель хірурга, м'яко кажучи, не найприємніша навіть для мільйонерів. Коли ж до звичних у таких випадках хвилювань додається ще й невизначеність стосовно власної спроможності оплатити кардинальний «ремонт» свого організму, не найсприятливіший для одужання головний біль виникає навіть у затятих оптимістів. Позбутися тієї додаткової «болячки» працівникам розквартированого у Кременчуці концерну «Крюківський вагонозавод» допомагає рідне підприємство.

У приміському селі Верхоли, що під Полтавою, члени вірменської громади області нещодавно урочисто відкрили храм святого Саркіса. За розмірами та іншими зовнішніми суто формальними ознаками він, звісно, «не тягне» навіть на повноцінну каплицю — йдеться, швидше, про невелику капличку. Та коли врахувати, що згадана споруда є першим новозбудованим релігійним центром чималенької вірменської діаспори на теренах Полтавщини, то його значення важко переоцінити.