Коли спрощеним тлумаченням державного двоколора — «лазурова смуга — то небо, а жовта — пшеничне поле» — послуговується домогосподарка, то її можна зрозумiти... Але коли так каже державний дiяч, то, щонайменше, це дивує, до того ж якщо в минулому вiн був високоранговим компартiйним функцiонером. Адже вiн добре пам’ятає, що бiльшовики переслiдували жовто­блакитний стяг i його шанувальникiв, але спокiйно сприйняли в 1991 роцi синьо­жовтий прапор, хоч i пiд такими ходили українськi нацiоналiсти. Значить, бiльшовики розумiли рiзницю!..

Київрада наприкiнцi серпня прийняла звернення до Верховної Ради України з проханням надати їй право ліквідувати райради в місті. Оскільки це ініціатива «регіоналів», ясно, що ВР дозвіл дасть (їм, звичайно, хотілося, щоб це відбулося до місцевих виборів). Рішення ВР можна передбачити, бо Янукович і «регіонали» мають усю владу в Україні — президентська посада, парламент, уряд, місцеві адміністрації. Але країна не вважається підкореною, доки не взято столицю.

Свято Дня Незалежностi України чiтко показало: влада окремо i народ окремо святкували це свято. Народ сам зробив собi свято — щиро, з пiснями, танцями святкували. Треба подякувати братам Капрановим, що органiзували парад вишиванок у Києвi. Цiкаво було дивитися Одесу.

Недавно було опублiковано повiдомлення про закiнчення пандемiї «свинячого грипу». Витрачено величезнi кошти, аби побороти цю хворобу, що охопила всю державу. Щоденний, як на вiйнi, перелiк жертв — невiдомо вiд якої хвороби. І чимало голосiв нагнiтали «свинячий» психоз. Цiкаво було б знати, чиї то були голоси, бо сьогоднi вони можуть нагнiтати вже iнший психоз, i так само безвiдповiдально, як i тодi...

Чи потрiбна Конституцiя полiтичним депутатам, якi своїми i чужими картками голосують у парламентi за сигналом «диригента» Чечетова? А хто «диригує» стрижакiвцями, кiваловими, литвинiвцями, симоненкiвцями, жванiявцями?.. Може, Янукович? Переконаний, це справа рук тiньового штабу, офiс якого не на Банковiй.

Пане Горбаль! Ще зовсiм недавно, вiдзначаючи дату закiнчення Другої свiтової вiйни, ви демонстративно почепили на вилоги свого пiджака символ iноземної держави — георгiївську стрiчку, яка й сьогоднi є виявом iмперських посягань на державнiсть України та її територiальну цiлiснiсть. Невже вам не боляче, що тi, кому так намагаєтесь догодити — росiйськi iмпершовiнiсти, лише в XX ст., рятуючи комунофашистський СРСР вiд приреченого iсторiєю саморозвалу, цiлеспрямованою полiтикою геноциду народiв — голодоморами, масовими репресiями, депортацiями фiзично знищили десятки мiльйонiв українцiв.

У рiзних iнстанцiях уже довгий час триває, не побоюся цього слова, говорильня про судоустрiй в Українi — про змiну судової системи тощо. А вiз i нинi там. Щоправда, нiбито щось змiнили — утворили якiсь новi суди. Хоч незрозумiло, для чого. Хiба що для того, аби дати посади новим керiвникам нових судiв. Не називатиму їх — народ уже знає. Бо замiсть iти до суду, як колись казали, народного, або тепер — районного чи то пак мiсцевого, шукають бозна–який. А той бозна–який то в областi, то у Львовi, то ще десь. Шукай, хлопе. Як дошукаєшся.

Росiйський письменник Лев Толстой, описуючи в романi «Вiйна i мир» подiї початку XIX сторiччя, звернув увагу, що порочнi люди завжди об’єднуються для здiйснення мерзенної мети. На початку XX сторiччя на територiї iмперської Росiї все порочне об’єдналося пiд сатанинську, комунiстичну iдеологiю для зниження в людях людяностi.