Вітчизняний ВВП останнім часом — це вже не просто найбільший головний біль держави. Стараннями посадових осіб економіка перетворюється на щось таємне, глибоко секретне, а отже, загадкове, невловиме й ефемерне. Адже, скажімо, висновки й прогнози урядовців рішуче контрастують з оцінками експертів та фахівців, які не входять до команди Юлії Тимошенко.
Різкі випади російського президента Дмитра Медведєва та прем’єр–міністра Володимира Путіна в бік України, зроблені наприкінці минулого тижня, поспішили трактувати як підготовку до чергового етапу газової війни.
Днями було зроблено важливий крок на шляху запровадження в дію нафтогону «Одеса—Броди». Точніше, переведення «сиротливої» української труби із реверсного, зворотнього, до аверсного використання — як, власне кажучи, він і був задуманий. Тобто нафта потраплятиме на південь України з азійських держав, а звідти — нафтопроводом до Польщі. Минулої п’ятниці на загальних зборах акціонерів СП «Сарматія» нарешті затвердили техніко–економічне обґрунтування проекту, так званого Євро–Азійського нафтотранспортного коридору.
«Просунутий» комбат відрізняється від пересічного тим, що знає істину: все, що проіржавіло та розвалилося, треба акуратно пофарбувати! Приблизно так само, у порівнянні з ліберальним, діє пересічно–популістський уряд. У той час, коли провідні західні економісти намагаються вгадати, коли економіка сягне дна і почне зростання, вітчизняний Кабмін щосереди готує для преси добру новину і неодмінний висновок — криза ось–ось закінчиться!.. І не просто так говорить, а економічними показниками ілюструє. Втім більшість із цифр, якщо уважно придивитися, є трохи «підфарбованою».
Другий транш кредиту «стенд бай» нам, радше за все, нададуть ще до кінця цього місяця. А процес рекапіталізації банків, про який так довго і так багато розповідає влада, розпочнеться не раніше червня: надто вже багато гравців фінансового ринку до нього не готові. Причому ця «неготовність» має дуже суб’єктивний характер, і, як не приховують навіть дуже високі чиновники, вона дуже густо замішана на корупції та вишуканих фінансових зловживаннях.
Виконавча влада наполегливо шукає галузі, підтримка яких сприяла б розвитку вітчизняної економіки: щотижня Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко оголошує про нові проекти, пов’язані з наданням бюджетного фінансування. Учора черга дійшла до авіа– і танкобудівників.
В останній робочий день перед Великодніми святами делегація Міжнародного валютного фонду покинула Київ. Прощання вийшло доволі оптимістичним: голова місії МВФ Джейла Пазарбашіоглу заявила, що вона погоджується з проханням України, яке напередодні озвучив керівник групи радників Нацбанку Валерій Литвицький — дати нашій державі не 1,8 млрд. доларів кредиту, а трохи більше.
На початку минулого тижня з’явилася сенсаційна інформація: у столиці починають дорожчати квартири!.. Мовляв, «гостинки», які раніше продавали за 35 тисяч, за невеликий проміжок часу підскочили у ціні до 40—45, а продавці навіть повертають завдаток у подвійному розмірі — і при цьому залишаються у виграші. Експерти, проте, не поділяють думки, що вартість житла знову поповзла догори. За їхнім твердженням, деяке зростання попиту є «точковим» і пояснюється кількома причинами. Перша: у людей з’явились так звані «депозитні» гроші. Тобто, клієнти банків, які зуміли забрати свої кошти зі строкових рахунків, нині не ризикують знову нести їх до фінустанов. І ще одна причина: дехто сподівався, що нерухомість подешевшає обвально. Нинішній темпи не виправдовують таких сподівань, і люди, котрі мають збереження, не ризикують чекати, побоюючись — «аби не рвонуло».
«Ви вважаєте, що можна не виконувати доручення Прем’єра?! — невисока на зріст Юлія Тимошенко гнівно розвернулася до міністра охорони навколишнього природного середовища України Григорія Філіпчука. — Може, у вас немає часу, і ви хочете, щоб Прем’єр зустрічалася [з представниками кримсько–татарської громади, котра пікетує Кабмін]?!!» Після цих слів пан Філіпчук встав і під прицілами телекамер пішов до виходу. «Потім, як зустрінетеся з людьми, повернетеся на засідання уряду», — додала Прем’єрка.
Газові конфлікти у нинішній кризовий час трапляються через діаметрально інші причини, ніж ще півроку тому. Якщо донедавна блакитного палива для всіх не вистачало і його вартість постійно зростала, то зараз через падіння ділової активності у більшості держав законтрактований газ раптом став для них зайвим. Перше серйозне протистояння на тему «Купуй! Не хочу!!!», що розгорілося між Росією та Туркменістаном через аварію на туркменській ділянці газогону, здатне, як це не дивно, дорого обійтися нашій державі.
