Мешканці Тального Черкаської області спостерігали недавно таку картину: на даху тамтешньої будівлі райагропроммеханізації стояв чоловік iз каністрою бензину, а внизу метушилися правоохоронці, лiкарi швидкої допомоги та представники преси. Чоловік, а ним виявився 55-річний колишній водій цього підприємства Юрій Прихода, котрий потрапив під скорочення, погрожував розлити бензин і спалити себе разом iз підприємством, у якому він пропрацював 33 роки, якщо йому терміново не віддадуть заборговану з 2005 року зарплату. Переговори заходили в глухий кут, доки правоохоронці не привели до місця подій нинiшнього керівника цього підприємства Володимира Фещенка і той показав конверт із заборгованою зарплатою. Тільки під гарантії преси Юрій Прихода погодився спуститися з даху. Йому віддали заборговані 2700 гривень і на цьому інцидент було вичерпано.

Я не знаю, скільки людей в Україні пам'ятають дату 28 листопада 2000 року. У цей день Олександр Мороз із трибуни Верховної Ради відверто, на весь голос, звинуватив українську владу у причетності до злочинів. Злочинів, які замислювалися безпосередньо у кабінеті Президента Леоніда Кучми. Минуло шість років. Чи покаране зло?

У радянські часи осіб, яким вдавалося вирватися за межі СРСР і знайти прихисток за кордоном, називали «нєвозвращєнцами». З поверненням в Україну Володимира Щербаня ми маємо нагоду започаткувати зворотний процес і побачити серед «возвращєнців» до болі знайомі обличчя — приміром, Бакая, Білоконя, Боделана, Засуху, Пукача. Це, звісно, жарт. Точніше — напівжарт, адже й на екс-«губернатора» Сумщини ніхто особливо не чекав. То де гарантія, що завтра перераховані персони не утворять натовп на кордоні, покінчивши з «екзилом»? В такому разі їх варто згадати — це по-перше. Замислитись над причинами, що роблять можливими вояжі «туди і звідти», — це по-друге. І, нарешті, «вирахувати», куди приведе наших «героїв» їхня ностальгія за Батьківщиною — у тюрму, велику політику або навіть (за прикладом відомого прихильника федералізації країни) у депутатське крісло? А відтак і спробувати дати відповідь на вже суто риторичне питання, куди ж ця сама Батьківщина котиться...

Тема корупції в наші дні надзвичайно актуальна. За 15 років незалежності владі не вдалося знизити як рівень корупції, так і її масштаби. Останнім часом намагається протидіяти корупції й низка громадських організацій, серед яких — Комітет боротьби з корупцією в органах державної влади, правоохоронних органах, прокуратурі і судах. Наша розмова з головою цієї організації Едуардом Єфіменком.

Про ситуацію навколо готелю «Либідь» з численними судовими розборками «УМ» неодноразово повідомляла. Вже більш як півроку готель «воює» з колишніми орендарями власних приміщень — казино «Гранд Плаза». Нагадаємо, що ще у березні цього року у власників грального закладу скінчився термін оренди, але готель вони так i не залишили, адже рулетка плюс стриптиз-бар дають чималі прибутки. Хіба може такий дорогоцінний для когось заклад опинитися на вулиці? За цей час чого тільки не було: готелю вимикали світло (казино за спожиту гральними автоматами електроенергію не платить), власники «Гранд Плаза» найняли додаткову охорону, яка не пускає представників «Либеді» до казино, уклали угоду з Державною службою охорони МВС. На сьогодні вони відгородилися від «Либеді» не лише завареними дверима, але й зробили огорожу з колючого дроту! Звісно, небажаних власників не пускають i через центральний вхід. Тож у самому готелі таку ситуацію інакше як окупацією не називають.

Після виклику на засідання парламентського Комітету з питань нацбезпеки та оборони на минулому тижні та завершення судилища в Шевченківському райсуді у справі «керівництво СБУ проти «України молодої» голова СБУ Ігор Дріжчаний міг зітхнути з полегшенням. У першому випадку комітет Кінаха навіть не розглядав кадрових питань (i як тільки Ігорю Васильовичу вдалося порозумітися з «регіоналами», які відкликали свої підписи під проектом постанови про звіт голови СБУ у Верховній Раді, бува, не через певні обіцянки та домовленості?), тож фігуранту численних скандалів таки пофортило. Щодо другої події, то Феміда продемонструвала очевидну упередженість і залежність, зрозуміло, з якого боку. Що там казати, якщо спільну мову пану Дріжчаному вдалося знайти навіть з окремими бютівцями — той же нардеп Григорій Омельченко за нинішнього керівника СБУ раптом став горою! Омельченко, який, нагадаємо, лише кілька місяців тому з цього приводу висловлювався так: «Мене турбує, що у Службу безпеки на керівні посади на республіканському й обласному рівні повертаються особи, які слугували режиму Кучми, які виконували його злочинні вказівки, порушували конституційні права людини і громадянина, стежили і прослуховували телефонні розмови опозиціонерів. Ці люди так дискредитували себе, що з морально-етичних міркувань не мають права служити в органах СБУ».

Сенсації під час засідання Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки й оборони, на яку очікували чимало представників ЗМІ, не сталося. Нагадаємо, що у середу ввечері депутати запросили до себе «в гості» голову СБУ Ігоря Дріжчаного. Попередньо передбачалося, що, заслухавши пана Дріжчаного, «комітетчики» ініціюють його звіт у сесійній залі ВР з можливими кадровими наслідками у зв'язку з численними звинуваченнями керівництва Володимирської у зловживаннях.

Чим тільки не купиш посадовця, аби твій бізнес «не заплакав»! Ось і бракон'єри знайшли нестандартний спосіб оплати «співпраці» з потрібною людиною: один з керівників Запорізької філії Нижньодніпровського басейнового держуправління з охорони водних живих ресурсів за «сліпоту» на водоймищах, власну і своїх підлеглих, безлімітно ласував... раками! З часом «договірні сторони» конкретизували розмір разового хабара: тисяча раків. Позаяк стільки зябродихаючої членистоногої смакоти чоловік не міг спожити ані самотужки, ані з друзяками, то почав їх збувати. Через мережу, контрольовану тими ж таки бракон'єрами.

Позавчора з нагоди 15-річчя Соцпартії вже під вечір її лідер Олександр Мороз отримав чудовий подарунок. Ні, йдеться не про привітання від його «молодшої сестри» Януковича, й навіть не про триярусний торт. Справа в іншому. Дозволимо собі пофантазувати: звечоріло, представник інтересів Мороза у Шевченківському райсуді Ярослав Романчук поспішає на крутому позашляховику «Тойота Ленд Крузер Прадо» на святковий фуршет (пригадуються слова Йосипа Вінського про своїх колишніх колег по СПУ після об'єднання з регіоналами: «Ви самі скоро побачите, хто на чому їздить, хто в яких квартирах живе»). В цей час шеф підіймає черговий тост, аж влітає захеканий представник: «Сан Саничу, ось вам подарунок на 15-річчя партії — ваш позов до брехливої газетки задоволено в повному обсязі, все як по маслу!» Хитро примружившись й напевно знаючи, як вдалося досягти такого результату, наш головний герой міг би сказати «ну що, за свободу слова!» й зі смаком осушити чарку.
Хто його знає, як було насправді, але нам важко віриться у те, що коли суддя Ізмайлова призначала перше слухання на 26 жовтня, «вікна» у її суддівському графіку збіглися саме зі святковою соціалістичною попойкою. Хай там як, «Україна молода» не каже ні Морозу, ні його представнику Романчуку «прощавайте». Глибше видихніть, панове, ніякого спростування протягом 30-ти днів не буде, буде апеляція. Тож до скорої зустрічі, Сан Саничу!

Далеко не один рік це явище на Дніпропетровщині вважалося притаманним винятково Новомосковському району. Здається, ніде більше на теренах області мені не доводилося зустрічатися з таким собі феноменом місцевого масштабу. Уявіть собі картину: їдете ви по автомагістралі, а вас зупиняє не співробітник Державтоінспекції, а так званий еколог, вимагаючи перевірити, наскільки вихлопні гази впливають на стан довкілля.