Тут народилися або тривалий час мешкали і працювали Лев Бачинський — віце–президент Національної Ради ЗУНР, літератори Іван Вагилевич та Антін Могильницький, етнограф–академік Володимир Гнатюк, український композитор і хоровий диригент, перший у Галичині професор музики Денис Січинський та десятки інших визначних українців. Історико–краєзнавче об’єднання «Моє місто» разом iз місцевим видавництвом  «Лілея–НВ» почало реалізовувати цікавий проект під назвою «Постаті мого міста». Видані ними листівки знайомитимуть іванофранківців та гостей з відомими особистостями, які прославили обласний центр Прикарпаття.

Серед сучасних іванофранківців — теж чимало особистостей, відомих не лише в Україні. Познайомимось із чотирма з них.

Івано–франківці люблять своє місто, бо воно справді того варте. Подобається воно й приїжджому люду, навіть тим, хто закоханий у київські каштани чи навіть в аристократичний Париж. Прогулюючись середмістям (воно збігається з сучасним адміністративно–діловим центром), і корінний прикарпатець, і далекий гість почуваються тут вільно та затишно. Бо на них не тисне залізобетонне громаддя мегаполісів і не пригнічує містечкова неповноцінність.

За три з половиною століття найвища персональна влада в Івано–Франківську зосереджувалася в руках бургомістрів, президентів міста, посадників, голів виконкомів, призначених вищою польською, австрійською, німецькою і радянською адміністраціями. Із середини дев’яностих років ХХ століття ним керували вже обрані самими мешканцями очільники Богдан Борович та Зеновій Шкутяк. Торік кермо міської влади іванофранківці вдруге довірили Віктору Анушкевичусу.

В обласному центрі презентовано спільний проект Європейського банку реконструкції та розвитку і міської ради «Модернізація системи централізованого теплопостачання в місті Тернополі», який поки що не має аналогів в Україні. Він, зокрема, передбачає встановлення так званих індивідуальних теплових пунктів, автоматизованих точок подачі тепла, сучасних жаротрубних котлів та дахових сонячних колекторів. Окрім цього, пропонують перевести окремі котельні на використання такого альтернативного палива, як тирса. У сукупності все це повинно дати суттєву економію газу, води та електроенергії, до того ж забезпечивши переважну більшість жителів обласного центру цілодобовим постачанням гарячої води та можливістю регулювати температуру повітря в квартирах.

Святкове змагання за найкраще оформлення будинку до Нового року та різдвяних свят у Вінниці проходить уже другий рік поспіль. Заявки від охочих узяти участь у конкурсі міська рада прийматиме до 29 грудня. А в останній день цього року члени конкурсної комісії, до складу якої входять керівники департаментів міської ради, представники депутатського корпусу та журналісти, пройдуть вулицями, аби оцінити старання вінничан.

Минулого тижня у мережі ресторанів «Батьківська хата» відбулося незвичне і дуже щире свято — на 235–му кілометрі автобану Київ—Одеса відкрили пам’ятник «Українському салу». Журналістська братія, яка приїхала заздалегідь, дивлячись на прикритий постамент, думала–гадала, якому ж бути пам’ятнику нашому улюбленому національному продукту. Та так і не вгадала. Всі точки над «і» розставив відомий ресторатор Михайло Михайлович Поплавський.

Напередодні та в День пам’яті жертв голодоморів на Полтавщині, яка щоразу опинялася в епіцентрі тих страхітливих народовбивств, відбулося чимало заходів. Найвелелюднішим серед них стала скорботна хода центральною вулицею Полтави до Свято–Успенського кафедрального собору УПЦ Київського патріархату, де відслужили молебень за упокій убієнних голодом. Обласна ж влада вже другий рік поспіль вшанувала пам’ять знищених Голодомором земляків майже за півтори сотні кілометрів від обласного центру, біля зведеного в 1990 році під Лубнами Кургану скорботи, розташованого поблизу відомого Мгарського монастиря. Там відбувся мітинг–реквієм, а потім у Свято–Преображенському соборі монастиря, що належить УПЦ Московського патріархату, відслужили панахиду.

Читачам «УМ» представляти Павла Куща немає потреби, адже шістнадцять років поспіль, практично з перших днів виходу газети, його оперативні замітки, розлогі статті та влучно–дошкульні гуморески гідно лягали на шпальти «України молодої». А цьогорічна осінь для нашого колеги, члена Національної спілки письменників України, лауреата багатьох письменницьких премій, видалася надзвичайно врожайною. Павлові Вікторовичу письменники Донеччини довірили кермо Донецької обласної організації НСПУ, а на нещодавньому з’їзді письменників України його обрано до складу керівного органу письменницької організації.

У Національному заповіднику «Хортиця» презентували унікальну знахідку, «вік» якої — тисяча років. Гендиректор заповідника Максим Остапенко у розмові з власкором «УМ» сказав, що «йдеться про рідкісний меч, виготовлений у дохристиянський період. Наразі знахідку вивчають науковці. А після реставрації вона поповнить експозицію нашого музею».

Скільки треба було пережити аварій і смертей шахтарів, щоб нарешті розпочати приборкувати не такий уже й смертоносний метан. Використання високо–продуктивного дешевого палива для продукування електроенергії розпочали у Красноармійську на шахті «Покровська». Тут увели в експлуатацію когенераційну електростанцію. Установка зведена в межах проекту «Електричні блоки на базі «газопоршньових когенераційних модулів», який реалізується на шахті з 2008 року. Наразі введено в дію першу чергу електростанції. Тут утилізуватимуть шахтний метан і вироблятимуть електричну та теплову енергію. Основне паливо для станції — газ від підземної дегазації, а також газ–метан від свердловин, пробурених iз поверхні.

«Справа пенсіонерів», яку два місяці тому розворушили своїм попереджувальним страйком івано–франківські приватні перевізники, вдарила бумерангом по них самих. Тоді пасажирський рух в обласному центрі Прикарпаття було паралізовано на всіх маршрутах упродовж шести годин, між піками ранкових та вечірніх перевезень.