Попри всі застереження, цієї осені на Дніпропетровщині знову палає стерня. Неабияк цьому сприяє і напрочуд суха погода. Отож навіть необачно кинутий недопалок може викликати справжнє полум'я. Саме цигарку вважають найвірогіднішою причиною загорання стерні поруч з автострадою Запоріжжя — Дніпропетровськ — Бориспіль. Навіть одне з дерев впало, вражене нестерпним вогнем. Але те, що це може спричинити ще й небачену аварію, навряд чи хтось міг передбачити.

Жертвою нападників стала тендітна редактор програми «Бліц-факт» 34-го телевізійного каналу Наталя Власова. Близько 21-ї години вона йшла по вулиці Комсомольській на зустріч із начальником Управління охорони здоров'я облдержадміністрації Віктором Весельським, який призначив аудієнцію на такий пізній час через свою зайнятість. Вочевидь журналістка поспішала настільки, що ненароком прихопила й мобільний телефон своєї колеги. Це згодом їй врятує якщо не життя, то принаймні від значно більших неприємностей. Причому господарка «мобілки» спохопилася першою і вирішила Наталю наздогнати. Це їй вдалося поблизу будинку управління сільського господарства та продовольства облдержадміністрації, у якому, за іронією долі, розташувалася й нещодавно відкрита громадська приймальня Президента України. Від побаченого вона ледь не зомліла — якийсь здоровань учепився у Власову і бив її. Крикнула: «Наталю!». Нападник зреагував відразу і кинувся навтьоки, при цьому пригрозивши вже обом журналісткам: «Це тільки початок». На вигляд він мав міцну статуру і був одягнений у светр з білою смугою.

Сама преамбула надзвичайної події здається досить банальною. Позавчора під вечір виконуючий обов'язки міського голови Дніпродзержинська Володимир Добринін був затриманий при спробі отримання хабара у сумі 1000 доларів. Інформацію про те, що високий посадовець вимагає незаконну винагороду, правоохоронці отримали від директора одного з колективних комунальних підприємств міста.

Після загибелі сина Володимир Сергійович у футбольному житті Дніпропетровщини став помітною людиною. І матчі «Дніпра» відвідує регулярно, і в організації дитячих турнірів пам'яті Сергія бере активну участь. Навіть місцем для нашої зустрічі він обрав один із футбольних майданчиків, де цього дня відбувалися дитячі баталії. Перхун-старший особисто вручав кращим дітлахам кубки та грамоти. Обличчя юних футболістів мимоволі змінювалися, коли їм повідомляли, що нагороди вручає батько Серьожі Перхуна. Після смерті сина, яка сколихнула весь футбольний світ, Володимир Сергійович поклявся продовжувати його справу... Зробити встиг уже багато. Зокрема, видав книжку «Мій син — воротар».

У селі Хутірському, що за якихось сім кілометрів від райцентру Петриківки, разом з сином та донькою мешкає знаменитість районного масштабу — Ніна Сергіївна Лісняк. Понад 40 років вона безперервно відпрацювала у місцевому колгоспі імені Жданова. У роботі себе не жаліла настільки, що удостоїлася звання Героя Соціалістичної праці. Дотепер жінка зберігає вікопомне свідоцтво про ту подію, видане у далекому 1966-му.
На Петриківщині ж Ніну Сергіївну, здавалося, і взагалі мали б на руках носити — на сьогодні вона єдиний Герой Соцпраці на весь район. Певна річ, нині інші часи, і радянські заслуги багатьма сприймаються як релікт. Проте не настільки, щоб жінці потрапити в оказію, від однієї згадки про яку по її обличчю дотепер котяться сльози...

Що не кажіть, а традиції «Дніпра» не змінюються. Після невдач у національній першості команда Євгена Кучеревського просто казково змінює своє обличчя в єврокубках. Цього разу свій європейський рівень вона продемонструвала і своїм прихильникам, і тисячі шотландських вболівальників, які з вівторка блукали по Дніпропетровську в... національних спідницях-кілтах. Команда гостей, як і її фани, після нульової нічиєї в Единбурзі на успіх, вочевидь, сподівалася. На одному з балконів готелю «Дніпропетровськ» вони навіть вивісили великий транспарант із прогнозованим рахунком 6:2 — звісно, на свою користь. І виявилися близькими до істини... лише стосовно зливи голів на «Метеорі».

Терміново приїхати до Першотравенська люди мене не просто просили, а благали. Мовляв, тут таке робиться — переслідують активістів Помаранчевої революції.
Звісно, не відгукнутися на цей голос розпачу я не міг. До речі, в цьому шахтарському місті мені довелося бувати доволі часто. І не в останню чергу через те, що люди буквально стогнуть від дій місцевої влади, яку упродовж багатьох років очолює Віктор Іванович Рудих, який є ватажком місцевої організації Народно-демократичної партії...

Згідно з українським законодавством, без митної декларації на територію нашої держави можна завезти товар на суму, яка не перевищує 200 євро. Отож 26 дамських сумочок, доставлені 27 вересня кременчужанкою авіарейсом «Стамбул—Дніпропетровськ», не викликали ні найменшої підозри щодо порушення існуючих вимог. Щоправда, вони були оснащені металевими застібками, які не дозволяли сканеру-інтраскопу належним чином «роздивитися» вміст.

Якщо оцінювати, як розв'язував кадрові питання під час короткочасного перебування на посаді голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації, нинішній прем'єр-міністр України Юрій Єхануров, то доведеться вести мову про напівзаходи. Далеко не всіх повпредів нової влади, які цьогоріч з'явилися на чолі сільських районів, люди сприймають за стовідсотково «помаранчевих». А щодо багатьох і взагалі доводиться почухати потилицю у глибокій задумі. Мовляв, хіба ж на таких «ющенківців» ми сподівалися. Нинішні ж заклики до того, що у владних структурах мають працювати насамперед професіонали, скоріше, сприймаються за неоковирні потуги залишити систему, що склалася роками, без будь-яких змін. Бо таких професіоналів, чиї прізвища без уточнення «так званий» язик не повертається назвати, вона наплодила хоч греблю гати. Однак навіть на тлі досить невеселої загальної картини на посаді голів державних адміністрацій у сільських районах усе ж з'явилася певна частина людей, котрі справді уособлюють планку моральності, високо підняту Віктором Ющенком. Принаймні в очах значної частини громадськості. Бути для всіх милим їм не судилося навіть у фантастичному сні. Бо взялися зламати систему, яку відстоює теж досить значний прошарок нашого суспільства.

Михайло Петренко та його зять Анатолій Андрусишин ще й досі не можуть забути той день, коли невідомі у чорних масках зруйнували їхню ферму: забрали техніку, повантажили худобу, серед якої виявилося відразу 32 корови пайовиків. Жителі села Привільне, де господарювали аграрії, здається, й не сумніваються, що це ті люди, за якими стоїть колишній голова Солонянської райдержадміністрації, що на Дніпропетровщині. Та зламати селянський дух виявилося непросто — їм допоміг «Маг».