«Ой, які пиріжки. Давно забутий смак дитинства». — «А я їх сфотографував». — «Тю, ну і що? Тепер дивитись на них будеш?» Преса є преса: ніякої «сурйозності», як сказав би громадянин Огурцов. На запросинах на вулицю Володимирську, під час яких Служба безпеки України хотіла підтвердити реноме солідної «контори», яка не чинить нічого протизаконного, медійники розважались як могли. І пиріжки трощили, аж гай шумів. (Візит до їдальні був частиною «дня відкритих дверей»). Жування йшло під тихий шелест великої політики: розкол по лінії «Президент — Прем’єр» передусім б’є по таких «закладах», як Служба безпеки. «УМ» уже писала про останній «обмін люб’язностями»: депутати, підконтрольні Тимошенко, організовують перевірку господарської діяльності СБУ. Служба звинувачує у корупції міністра промполітики Володимира Новицького. Віце–прем’єр Олександр Турчинов називає це «банальним замовленням». І — «пішла писати губернія». Алаверди триває до безкінечності. Звідси, власне, й атака на булочки з корицею чи вимога преси показати на додачу ще й підвали з «питкамі та казнямі», як сказав би Лесь Подерв’янський. Сміємося, щоб не було так сумно, бо дуелі на м’ясорубках між найвищими посадовцями цієї країни «дістали» — далі нікуди.

Київська міська влада стала «виробником» головних політичних новин: над секретарем міськради Олесем Довгим нависла загроза звільнення. Це означає можливість переформатування більшості Леоніда Черновецького і передачі ключових крісел у інші руки. А почалося все позавчора з сесії Київради, яка обіцяла бути рядовою. Єдине вагоме питання порядку денного — бюджет (нагадаємо, що столиця живе без бюджету з початку року). Проте під стінами мерії зібралися, зокрема, власники «малих архітектурних форм», які Черновецький вирішив пустити під ніж, а також інші підприємці й прості мешканці, чиє невдоволення активно підігрівали БЮТ і Блок Кличка.

Коли на факс «України молодої» прийшло повідомлення про акцію охорони вовків, я не сприйняла це серйозно. Економічна криза у розпалі, боротьба з Черновецьким вимотує останні жили, двоногі так дістали, що чотирилапі — просто не на часі. Україна, звісно, — батьківщина слонів (тобто вовків), але щоб аж настільки… Проте це був не жарт і не одноразовий підігрів інтересу. Так працює в Києві еколого­культурний центр, що складається з п’яти постійних працівників та п’ятнадцяти волонтерів, як розповів «УМ» його керівник Володимир Борейко. Офіс у природоохоронців — більш ніж скромний: однокімнатна квартира на Нивках.

Усього в Києві нараховується 46 заповідних місць, де росте 233 давніх і дуже давніх дерев, розповідає «УМ» Володимир Борейко. Більшість таких місць набули свого статусу саме завдяки ініціативам київського екологічного центру, налогошує він. 60—70 відсотків дерев потребують постійного догляду, ретельного лікування. А ще є й такі зелені красені, якими місто офіційно не опікується — для них Борейко та його однодумці також добиваються природоохоронної «грамоти». Проте з документом чи без нього — дерева ніщо не рятує від рук вандалів. Улюблене заняття городян — знайти та підпалити дупло, з прикрістю каже Борейко.

Короткий виклад цієї історії такий: певні політики віднедавна твердять про те, що Служба безпеки України мало не з молотка пускає свої нерухомість і «рухомість». Відчужує та продає майно, яке належить службі. Якщо конкретно, то депутати Верховної Ради Володимир Бондаренко та Володимир Ар’єв навіть поставили підписи під проектом постанови ВР про створення спеціальної слідчої комісії. Комісія має розслідувати господарську діяльність спецслужб у цілому та заступника голови СБУ Світлани Нєжнової зокрема. Адже пані Нєжнова у СБУ якраз — «по господарській частині». Тож, хоч обидва Володимири і з різних фракцій (Бондаренко — з БЮТ, а Ар’єв — з «НУНС»), політичний підтекст такої гри є очевидним. Ці тезки є «людьми Тимошенко» у законодавчому органі — в тій чи іншій мірі.

Дарма Леонід Черновецький увесь час торочив, що це йому Всевишній нашептав підняти тарифи. От тепер Господь із задоволенням спостерігає, як Віктор Ющенко готується зняти Льоню з посади голови КМДА. Принаймні такий варіант не виключений. Про це вчора повідомив керівник служби соціально­економічного розвитку при секретаріаті Президента Роман Жуковський. Він нагадав, що Ющенко вже тричі (!) скасовував розпорядження мера щодо збільшення тарифів на комунальні послуги. Із рідкісною впертістю Черновецький веде своєї: з 1 лютого він оголосив про поетапне підвищення комунальних цін для населення.

Власне, з такими внутрішніми «друзями», як у нас, не потрібно і зовнішніх «ворогів». Розірвати Україну на «за» і «проти», на кольори та прапори — з цим завданням успішно справляються й Президент із Прем’єром, чублячись скрізь і завжди. Проте Росія нам допомагає. І не лише газом. Вона опікується й нашими «сімейними» справами — русинами зокрема. Здавалось, що цю тему ми вже «проїхали», тим паче після «каральних» акцій СБУ, яка порушила кримінальні справи проти ватажків русинського руху. Але ні. «Політичне русинство» все ніяк не вгамується.

Отже, сталося: Російська православна церква обрала собі нового духовного лідера. По оцінку його «УМ» звернулася до представника православної церкви Київського патріархату єпископа Євстратія. Попри, м’яко кажучи, натягнуті відносини між київським та московським крилом українського православ’я, наш співрозмовник говорить про патріарха Кирила досить помірковано. І навіть схвально. А ще Євстратій порівнює Кирила з Горбачовим — мовляв, той може добитися аналогічних із першим і єдиним президентом СРСР результатів. Як Горбачов хотів лише «підкоригувати» марксистсько–ленінську ідеологію, не відкидаючи її зовсім, а у підсумку «розвалив» увесь Радянський Союз, так і Кирил, ігноруючи реалії сьогоднішнього світу, може взагалі втратити Українську православну церкву Московського патріархату. Таким уже є зараз стан речей: якщо політика обходиться без церкви, то церква без політики — нікуди. З політики Путіна та Медведєва ми й починаємо розмову.

Який крок буде наступним після введення Черновецьким плати за вхід на київські кладовища? Дорожній збір біля світлофора? Гроші за прогулянку парком? Не смійтеся, але він уже говорить про платну рекламу... в ліфті. Тож тепер і за слово з трьох букв, нашкрябане на його стінках, треба буде платити.

Сподіваймося, що Леонід Михайлович Черновецький — мер, мільйонер і батько родини — завершить свої дні в притулку для бездомних. Над тарілкою вівсяної каші в палаті на двадцять душ. Фантастика? Не більша, ніж та, що у словах самого Черновецького, який обіцяє бути «вічним мером». Хочеш розсмішити Бога — розкажи йому про свої плани. І хай це буде єдиною емоційною ремаркою, бо далі йтиметься про серйозні речі. Про те, які ризики несе створення підприємства «Кращий дім», що займатиметься переселенням самотніх пенсіонерів у притулок для літніх людей. Та про те, чим може обернутися підпорядкування усіх міських моргів єдиній структурі. «УМ» не претендує на стовідсоткову правильність своїх прогнозів. Але бачить своє завдання у тому, щоб привернути увагу до надзвичайно гострих проблем.