От скажiть, чи може не радiти душа, коли стоїш пiд таким деревом, як цей пiрамiдальний дуб, та ще й коли посадив його сам...

Понад 55 рокiв бiльшовики, а пiсля «вiдлиги» й «новi» комунiсти приховували вiд свiту одну з трагiчних сторiнок iсторiї України — Голодомор 1932–33 рр.

Історичний, доброї пам’ятi, Майдан називають Помаранчевим. Помаранчi — це сонцесяйнi плоди теплолюбних рослин. Майдан ще називають Майданом Помаранчевої революцiї. Напевно, тому що вiдбулися радикальнi змiни в нашому життi, у свiдомостi людей. Я називаю цей Майдан Майданом солiдарностi добропорядних, пробуджених до дiй людей доброї волi, над яким витав дух доброти i тепла людських душ, дух вiри, надiї i любовi.

Ще у 1993 роцi на однiй iз конференцiй Народного руху України у Львовi свiтлої пам’ятi Герой України В’ячеслав Чорновiл закликав нас, рухiвцiв, усюди по Українi споруджувати пам’ятнi знаки (кургани, хрестнi насипи, могили та iн.) на честь борцiв, героїв та мученикiв за волю України. На запитання, а якщо в населеному пунктi тiєї чи iншої мiсцевостi немає вiдомостей про таких героїв, Чорновiл вiдповiв: а чи знаємо ми всiх i коли–небудь дiзнаємось, якщо вони (їхнi кiстки) розкиданi по цiлому свiту (Магадан, Воркута, Австралiя, Канада та iн.) i заслуговують на нашу з вами пошану. Ось звiдки паростки указу Президента В. Ющенка, який зiгрiв серця щирих українцiв та зчернив помисли русофобiв. Вiдтодi тисячi й тисячi таких монументiв з iменами i без них спору­джено по селах та мiстах, зокрема, i в нашому селi (надсилаю фото)...

Усi розумiють, що держава сьогоднi не має можливостi встановити такi зарплати i пенсiї, як у сусiднiх розвинутих європейських країнах. Але можна i треба встановити таку, як у них, рiзницю мiж мiнiмальними зарплатами i пенсiями депутатiв i високопосадовцiв виконавчої влади та, як кажуть, простих смертних, тобто в 5—7 разiв, як у них, а не в 25—30 разiв, як зараз в Українi.

Я, виборець зi стажем, голосую бiльш як 50 рокiв. «Найчеснiшi» вибори були за радянської влади. Не звертали увагу на примiтивну агiтацiю, не цiкавилися прiзвищем кандидата — всi голосували «за кандидатiв блоку комунiстiв i безпартiйних». Протоколи голосувань заповнювали заздалегiдь, бюлетенi майже нiхто не рахував, результати — за 99,3%, взяли участь — 99,6%, зiпсованих бюлетенiв — 0,3%.

Напередоднi виборiв до Запорiжжя завiтав мiнiстр освiти Дмитро Табачник. Мiсцеве ТБ показало iнтерв’ю з мiнiстром. Як не дивно, але говорив мiнiстр освiти, мiж iншим, про те, яким поганим банкiром i взагалi фiнансистом був... Ющенко. Так! Звичайно, мовилось «пiд вибори», але Табачник назвав єдину персону «нон ґрата» — Ющенка. Отже, забув Табачник, що вiн аж нiяк не експерт iз фiнансiв i навiть що вiн — мiнiстр освiти, вкотре показавши, так би мовити, orbi et urbi своє справжнє амплуа — українофоба.