НП не районного масштабу сталася на Бердянському заводі скловолокна БЗСВ і була не випадковою, а чітко спланованою акцією. Судячи з того, що вдалося дізнатися «УМ», вистачає підстав вважати, що в оборудці були зацікавлені як місцеві «правопохоронці», так і деякі високопосадовці урядового рівня.
Позавчора упродовж другої половини дня тисячі запоріжців у районі ВАТ «Укрграфіт» (Північне шосе) спостерігали аж ніяк не північне сяйво! «Червоного півня» гасили 65 вогнеборців і п’ятнадцять пожежних машин. Епіцентр лиха — один із гаражів — упродовж кількох годин узагалі був недоступним: у ньому один за одним лунали вибухи
Для будького з нас, не гомункулів, життя завше виглядає достатньо поганим для того, аби бажання кращого не згасало в наших мізках. А що вже казати про ув’язнених? Рано чи пізно вони силкуються пробити бодай шпарину в стіні ізольованості від принад суспільства. Як це робили Вадим Макаров та Олена Беспалова — фігуранти історії, котра днями мала місце в Кам’янській виправній колонії № 101.
Стереотип сталінських часів, ніби «Колгосп є справою добровільною: хочеш — вступай, а хочеш — спробуй не вступи!..», щоліта активно реанімують у курортному Бердянську. У сенсі упровадження «добровільної» плати за в’їзд на Косу. Офіційно це називається «рекомендований збір за паркування», однак гроші беруть (від п’яти до 25 гривень із транспортної одиниці) геть з усіх підряд уже при в’їзді до курортної зони. Не залежно від наявності місць паркування.
Учора інтернет був щедро завантажений не лише просторікуванням щодо «національних особливостей світової кризи», а й сенсаціями на кшталт «атаки зміями школи у селі Соколівка Вільнянського району». Коли «УМ» спробувала з’ясувати деталі НП, то одразу ж почула: «Слона роблять не тільки з мухи! А й з вужа».
За тиждень до весни навіть природа ніби каялася, кинувши таврійський південь у вир запізнілого снігопаду. Латентне каяття відчувалося і в словах скорботи, мовлених на мітинзі–реквіємі можновладцями — «фаху» зберегти людей у процесі ліквідації наслідків НП на артбазі забракло і воякам, і цивільним очільникам.
Траулер «Ялта», який є власністю бердянського Товариства з обмеженою відповідальністю «Почерк», російські прикордонники затримали ще 6 лютого. Минуло начебто доста часу, аби дати правову оцінку інциденту, з’ясувати who is who. Та єдине, чого добилася українська сторона, — побачення затриманих із родичами. Як повідомив директор «Почерку» Володимир Череповський, усі витрати на дорогу «до руського КПЗ» ТОВ узяло на себе, і зустріч має відбутися сьогодні, 25 лютого.
Оперативну інформацію щодо функціонування в обласному центрі потужної лабораторії з виготовлення психотропних препаратів правоохоронці отримали від 25–річного запоріжця, котрий давно «сів на голку». Доставлений до відділку міліції, він назвав ім’я і традиційне місце реалізації метамфітаміну. Співробітники Управління з боротьби проти незаконного обігу наркотиків опрацьовували цей мікрорайон упродовж кількох днів і ночей, доки не вийшли на наркобарона і не зробили у нього контрольну закупку небезпечного синтетичного наркотику. Пійманий «на гарячому», молодик, врешті–решт, почав давати свідчення: зізнався, що «зілля» — його продукт, назвав і місце дислокації своєї лабораторії.
Запорізька область у «чорний список» боржників «Нафтогазу України» занесена з початку опалювального сезону, а сума несплачених рахунків зараз сягає 200 мільйонів гривень. Левова частка боргу — за концерном «Міські теплові мережі» обласного центру, однак бумеранг неплатежів опустився на споживачів лише периферії. Пояснення просте: влада Запоріжжя, по–перше, задіює додаткові теплоносії — від комбінату «Запоріжсталь»; по–друге, вдало розігрує у Києві свою «козирну карту» — місто, мовляв, надпотужний донор держбюджету, і як може уряд, забираючи ледь не всі прибутки, залишати людей без обов’язкового міні–комфорту?
У зоні вибухів, попри минулорічні переможні реляції урядовців — «усе зібрали, утилізували чи вивезли і знищили», — досі не всім спиться. Наразі тим воякам, хто свого часу приспав пильність очільників сумнозвісної артбази і продовжує бізнес, реалізуючи «вивезений і знищений» аж ніяк не боємотлох. Як і прогнозувала «УМ», роботи правоохоронцям ще вистачить на роки: підпільні міні–артсклади вони знаходять і досі, як не дивно, не лише у приватних оселях новобогданівців, терпінців чи спасівчан. Як це і сталося минулих вихідних, коли було затримано трьох зловмисників.
