Коли 24 серпня 2002 року Леонід Данилович Кучма, він же дворазовий Президент України і гарант її Конституції, урочисто виголосив, що країні потрібні зміни, недовірливі громадяни з числа тих, хто проміняв святкові розваги на ритуал ознайомлення з нудною телелекцією глави держави, іронічно посміхнулися (зареготали, гмикнули, почухали потилиці...). Оксюморон «Кучма за обмеження повноважень Президента» звучав усе одно що «цар за скасування монархії», отже, розуміти одкровення Л.Д. в контексті українських реалій треба було так: Кучма хоче щось міняти — значить, Кучмі це потрібно. Оскільки очевидно, що Кучмі потрібна влада, значить, озвучені ним зміни допоможуть йому цю владу зберегти. Крапка.

Почнемо з правди. Вона визначилася в тих місцях, де залягає спільність українського та польського бізнес-інтересів. Так, під час позавчорашніх переговорів у Варшаві Леонід Кучма та Олександр Кваснєвський вирішили, по-перше, спільно здобувати контракти на відбудову Іраку, по-друге, тягнути нафтогін «Одеса—Броди» до Плоцька і далі, в Західну Європу, створивши для цього міжнародний консорціум.

У понеділок у парламенті буде підписана політична угода, що має на меті окреслити шляхи подальшої конституційної реформи та законотворчості. Координатор пропрезидентської більшості у ВР Степан Гавриш у коментарі «Інтерфаксу-Україні» повідомив: у проекті, зокрема, йдеться про те, що перед остаточним голосуванням за проект політреформи депутати мають прийняти закон про пропорційні вибори, а Президент України — його підписати. Також, що цікаво й досить несподівано, пропонується внести зміни до закону про вибори Президента, скоротивши термін виборчої кампанії із 180 до 120 днів. До кінця сесії депутати, котрі підпишуть угоду, будуть зобов’язані прийняти закони про ЦВК, Президента України та Кабінет Міністрів тощо. Окремим рядком сяє пропозиція про відмову від блокувань парламенту. Як заявив у коментарі медіа-центру «Кандидат» лідер Соцпартії Олександр Мороз, він як заступник керiвника робочої групи з напрацювання проекту угоди і Адам Мартинюк як її голова уже підписали робочий варіант документа. Тобто, виходить, соціалісти вже зараз висловилися за продовження плідної співпраці з кучмівською більшістю в політреформі й супутніх визначальних питаннях.

Умовний конкурс на найбільш уживану абревіатуру останньої декади приніс би, напевне, лаври переможця Центральній виборчій комісії — буквосполучення ЦВК пройшлося тріумфальним маршем по сторінках друкованих та iнтернет-видань. Воно й зрозуміло, бо інформаційний привід наявний: Президент нарешті визначився з дванадцятьма кандидатурами на заміщення вакантних (після звершення каденції) посад членів Центрвиборчкому. Про «кандидатський мінімум» Президента «УМ» уже писала, мимохідь торкнувшись також деяких законодавчих положень щодо ЦВК. Проте закон як такий на наших шпальтах іще не розглядався, хоча час для цього, думається, вже настав.

Що менше часу залишається до президентських виборів, то частіше Леонід Кучма переконує суспільство в тому, що цього разу на найвищу посаду в державі не балотуватиметься. Та скільки б гарант не співав мантру «не-піду-не-буду», йому все одно не ймуть віри — ні народ, ні експерти, ні політичні діячі. Очевидно, що для сумнівів у справжніх намірах Л.Д. і справді ще є підстави. Однак якщо Кучму таки висунуть на третій термін, забезпечити його перемогу можна хіба що здавши всі бюлетені, котрі надійдуть до виборчкомів, у макулатуру й замінивши їх папірцями з позначками у «правильних» квадратиках. Адже, як свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова з 27 січня по 3 лютого цього року, навіть за умови абсолютної роз'єднаності опозиції шансів у нинішнього Президента немає.

Як уже писала «УМ», кілька тижнів тому окружна виборча комісія 61-го в/о (Маріїнський район Донецької області), де 7 березня мають відбутися довибори у парламент, відмовилася зареєструвати редактора опозиційної газети «Остров» Євгена Талишева кандидатом у народні депутати. Як виявилося згодом, причиною нереєстрування було те, що Талишев написав заяву російською мовою, тому після виправлень редактора «Острова» таки поновили. Утім ненадовго. Бо днями окружком 61-го округу знову зняв Талишева з реєстрації.

Пропрезидентські сили дарма так радіють з того, що «опозиційна трійка розпалася», — мовляв, Соцпартія довела, з ким їй насправді по дорозі, й залишила «Нашу Украну» та БЮТі (котрі здатні лише «рватися до влади») в гордій самотності. Звісно, для «більшовицьких» речників голосування 3 лютого, в якому брала участь і СПУ, стало благодатним джерелом для черпання бруду, який можна зайвий раз вилити на опозицію. Та й самі «нашоукраїнці» з БЮТівцями зопалу наговорили соціалістам чимало не дуже приємних слів, давши привід своїм ворогам зловтішатися з опозиційної сварки.

Одна з найгарячіших політичних тем, які нині в Галичині передаються з вуст в уста, — несподіваний для багатьох крок Тараса Чорновола вбік від «Нашої України». Член партії «Реформи і порядок» у п'ятничній програмі «Темник» каналу «Ера» висловив незгоду з діями «нашоукраїнців» у парламенті, які штовхають Віктора Ющенка до поразки на виборах, і висловив твердий намір вийти зі складу фракції, хоча й запевнив, що в жодному випадку не перейде до «більшості», хіба що до БЮТі. А під парламентські вибори-2006 Тарас не проти створити власну політичну силу.

Постiйний представник Президента у Верховній Раді Олександр Задорожнiй внiс до парламенту проект закону, який передбачає скорочення термiнiв виборчої кампанiї до 90 днiв, тобто удвічі порівняно з діючим законодавством. Висунення кандидатів у Президенти, згідно із запропонованими законопроектом Задорожнього змiнами до закону «Про вибори Президента України», має розпочатися за 85 днiв до дати виборiв (зараз — за 170 днiв).

Документальний фільм «УПА. Погляд крізь роки» молодих авторів Олександра Балабана і Олександра Радинського, який висунуто на здобуття Національної премії ім. Шевченка, — мабуть, один із найглибших кінотворів, присвячених темі Української повстанської армії. Це неупереджене дослідження на основі фактичних свідчень учасників тих подій. У фільмі відтворено складну і суперечливу історію перемог і поразок, довіри і зради, надій і нездійсненних мрій, болісних втрат вояків УПА.