Дивина, та й годі: політична реформа після 8 квітня фактично зникла з екранів телевізорів. Якщо в попередні дні ця тема, безперечно, значилася в «темниках» як «важлива й актуальна», центральні канали робили прямі включення з так званого всеукраїнського громадянського форуму на підтримку змін Конституції, про це ж безперервно бубоніли в телесинхронах металурги й учителі, доярки й гінекологи, редактори новин чекали голосування у Верховній Раді як вінця процесу, започаткованого мудрим Президентом і підштовхуваного його вірним канцеляристом, то після четверга — наче заціпило.

За великим рахунком, залаштункові ознаки виборів будь-якого рівня дуже схожі: інтриги, щедрі на обіцянки конкуренти, змагання піарщиків, які сумлінно відпрацьовують свої гонорари... Пройшовши не одну таку подію, ми вже навіть починаємо підозріло ставитися до тих претендентів на нашу увагу, які ігнорують бодай щось із такого звичного супроводу. Вибори ректора Національної музичної консерваторії імені Чайковського, які відбулися нещодавно, напевне, загальноприйнятій схемі відповідали частково — на піар люди мистецтва грошей не мають, зате на емоціях економити не звикли. Та й інтриги тут не бракувало — вибори ректора академії проходили на тлі чуток про те, що сам навчальний заклад, який минулого року відзначав 90-річний ювілей, відселять кудись на околицю міста, у нове приміщення, а цей будинок, у центрі Києва, слугуватиме зовсім іншим, практичнішим, інтересам.

Позавчора в Алжирі відбулися президентські вибори, які, на думку аналітиків, були найдемократичнішими від здобуття цією країною незалежності від Франції, тобто з 1962 року, можливо, найдемократичнішими у всьому арабському світі (якщо в цьому випадку можна говорити про демократію в її західному розумінні).

Як влучно пригадав колега з «Української правди» Сергій Лещенко, вся ця «бодяга» з так званою «конституційною реформою» бере початок ще з дня виборів цієї Верховної Ради — 31 березня 2002 року, коли було оголошено про перемогу «Нашої України» з величезним відривом за партійними списками, Віктор Ющенко вiдтак став беззаперечним фаворитом президентських виборів-2004, а лідер СДПУ(о) Віктор Медведчук, котрий тоді ще навіть не був «кризовим менеджером» всеукраїнського калібру, фактично пообіцяв: «Я зроблю все, щоб ажіотаж навколо посади Президента не був таким значним».

У Верховній Раді вчора готували провокацію. На початку засідання представник «Нашої України» Юрій Кармазін заявив, що в кулуарах затримано групу якихось невідомих молодиків, і зажадав від спікера пояснити, хто це такі і що вони там забули. Як згодом розповідали журналістам «УМ» опозиційні депутати, вранці вони справді виявили у приміщенні ВР понад 30 «бритоголових хлопців» (хоча «наш рухівець» Юрій Ключковський оперував іншою цифрою — «близько 70»), які «на третьому поверсі проходили інструктаж». Це, за словами парламентаріїв, були «люди з охорони, якою фактично керує Адміністрація Президента», котрі, очевидно, мали виконувати ту функцію, яку завжди виконують подібні хлопчики на демонстраціях, інших важливих подіях. «Ющенківці» та бютівці припускають, що ці натреновані провокатори мали якимось чином зірвати голосування: можливо, вчинивши бійку на балконі, можливо, в інший спосіб — скажімо, кидаючи щось у президію або в більшість.

За рішення про імпічмент глави держави проголосували позавчора 86 з 115 присутніх на засіданні депутатів Сейму Литви. Для прийняття рішення потрібно було набрати дві третини голосів від загального складу Сейму, тобто 85 зі 141. В останньому слові перед початком голосування Паксас заявив, що є невинним і що став жертвою політичних інтриг. Він визнав, що припустився більших і менших помилок, але переконаний, що вони не завдали шкоди його країні. Натомість Роналдас Паксас зазначив, що процес імпічменту, який тривав останні п'ять місяців, завдав Литві великої шкоди.

Білоруські власті дозріли, нарешті, для рішучих дій проти останньої серйозної білоруської громадської організації, яка є, до того ж, частиною міждержавної правозахисної «павутини»: Гельсінському комітету і його лідерам пред'явлено звинувачення у завданні державі матеріального збитку в особливо великих розмірах.

Розвіялися ефемерні, наївні надії про майбутній мир в Іраку, вибори і повернення країни до нового, освітленого демократією по-східному життя. Повстання, що почалося 4 квітня, не захлинулося в короткочасних сутичках, а розвинулося до масштабів — скажемо чесно — війни. Воно охопило дев'ять найбільших міст країни. Бої і перестрілки приносять щодня нові жертви, рахувати яких у жахливому потоці надходження нових втрат усе складніше. Так, на позавчорашній день, за повідомленням агенції NEWSru.com, в боях у шиїтських районах країни загинули 125 чоловік, 550 отримали поранення; серед загиблих більшість — 110 чоловік — складали іракці.

Як і варто було сподіватись, позавчора Верховна Рада прийняла Закон «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад і сільських, селищних та міських голів». Цей проект уже близько дев'ятої години вечора підтримало 266 народних депутатів. Тепер громадяни обиратимуть до усіх рад депутатів за партійними списками — в залежності від того, скільки голосів отримає партія, таким і буде її представництво у Раді. Відсотковий бар'єр, котрий належить подолати партіям чи блокам, встановлений, як і в законі про пропорційні вибори, на межі трьох відсотків. Непропорційними, тобто мажоритарними, вибори залишилися до сільських та селищних рад, а також на посаду мерів міст та сіл. Цей проект розкритикували представники опозиції, а також частина мажоритарників. На їхнє переконання, він позбавляє громадян численних прав вибору. Зокрема, те, що кандидатом у міську раду не зможе стати людина без партійного квитка.

Не встигли закінчитися спровоковані обласною владою Луганщини позачергові вибори мера Красного Луча, як городяни вирішили ініціювати відкликання нового мера Василя Гоменюка, а також чотирьох депутатів облради від їхнього міста. Підставою для цього стало те, що, попри шалений тиск керманичів області, більшість краснолучан, які прийшли 14 березня на дільниці, проголосувала «проти всіх» — 28 відсотків (на цих виборах із реєстрації було знято двох фаворитів, серед яких був відомий екс-нардеп Олександр Ржавський). Кандидата з екзотичним іменем «Проти всіх» міська виборча комісія переможцем не визнала і зареєструвала міським головою людину, яка показала другий результат (26,6 відсотка голосів) Василя Гоменюка.