Завтра в Мукачеві, на Закарпатті, мають відбутися повторні вибори мера, які називають ще однією репетицією виборів президентських, а сьогодні очікувалося... позбавлення реєстрації кандидата від «Нашої України» Віктора Балоги. Власне, саме таким брудним методом, через зрежисований суд, влада діяла й на інших «репетиціях», знімаючи з дистанції опозиційних кандидатів на виборах міських голів Сум та Ромен.

Днями в ужгородському прес-клубі відбулася презентація унікального видання «Украдена перемога: хроніка мукачівської епопеї». Це перша документально-публіцистична книжка про мукачівські вибори, яка і розповідає про перипетії, пов'язані з виборами міського голови Мукачева протягом останніх півтора року. У книжці наводяться сотні прізвищ, цифр, фактів, що робить її незамінною для всіх, хто хоче розібратися у «мукачівському феномені».

Позавчора пройшли парламентські вибори в одній з нечисленних африканських демократичних країн — Південно-Африканській Республіці. Десять років тому в цій країні відбувся мирний перехід від апартеїду, за якого влада належала білій меншині, до демократичного устрою. Архітектором та виконавцем мирної зміни державного устрою був Африканський національний конгрес (АНК) з тодішнім його лідером Нельсоном Манделою.

Голова Львівської обласної ради Михайло Сендак, який перебуває на лікуванні в Києві, звернувся до спікера парламенту Володимира Литвина з особистою ініціативою про дострокове припинення повноважень облради і призначення нових, позачергових виборів. «УМ» уже розповідала, що вдатися до такого кроку керівник обласних депутатів пообіцяв ще 30 березня, коли сесію облради, яка востаннє відбулася у грудні минулого року, вкотре було зірвано.

Так звана «широка демократична коаліція», вона ж «парламентська більшість», обіцяла вирішити питання з єдиним кандидатом від влади в президенти після завершення проекту «Конституційна реформа». Ясна річ, що Банкова (а саме її голосом говорить ШДК) передбачала успішний для себе фінал прийняття змін до Конституції, за якими майбутній Президент України був би наділений фактично правами англійської королеви, а вся повнота виконавчої влади переносилася б у Кабінет Міністрів. Проте сподіванням Кучми й Медведчука не судилося збутися, і скільки б Леонід Данилович не казав «халва», таки обіцяючи якимось чином завершити політреформу до цьогорічних виборів, солодше йому від цього не стане. Після невдалого голосування у ВР 8 квітня більшість фактично розсипалася, тож потрібно було негайно її якось клеїти, при цьому пускаючи в хід резервний план на президентські вибори. Уже без урахування цілющої для нинішнього режиму політичної реформи. Відтак учора надвечір і було хутко оголошено про те, що на координаційній раді партій, які входять до парламентської більшості, в присутності нинішнього Президента єдиним кандидатом у його наступники було висунуто Прем'єр-міністра Віктора Януковича.

Цієї неділі в Мукачеві відбудуться повторні вибори міського голови. Як відомо, викликані вони указом Президента, яким той, явно «на численні прохання» глави АП Віктора Медведчука, змістив законно обраного мера Василя Петьовку, а замість нього виконуючим обов'язки призначив члена СДПУ(о), представника есдеківської обладміністрації Опачка. З того часу все, що робила закарпатська влада в Мукачеві, освячувалося ім'ям указу.

Дірку в енергетичному секторі Кабінету Міністрів заткнули Тулубом. Тим самим Сергієм Тулубом, який свого часу вже очолював Мінпаливенерго в уряді Віктора Ющенка (а перед тим — у Кабінеті Валерія Пустовойтенка) і врешті-решт звідти вилетів через конфлікт із віце-прем'єром з питань ПЕК Юлією Тимошенко, його ж Президент Кучма називає то «хлопчиком на побігеньках», то «найкращим менеджером України», котрого люто ненавидять фахівці атомної енергетики.

Незважаючи на те, що майже два з половиною роки віддiляють Білорусь від запланованих на кінець 2006 року президентських виборів, сьогодні будь-який ледь помітний крок будь-якої більш-менш помітної персони з політичного бомонду трактують й аналізують у проекції на можливу участь у передвиборчій кампанії. Голова парламентської фракції «Республіка» генерал Фролов, опозиційний скандаліст есдек Микола Статкевич, опальний колишній ректор Білоруського державного університету Казулін, керівник Об'єднаної громадянської партії Анатолій Лебедько, — ці люди найбільш виразно дають зрозуміти, що всерйоз думають про президентські лаври. Уголос же про свої наміри вони, з тактичних мiркувань, поки не говорять. Тому заява колишнього фінансового «олігарха» ще кілька місяців тому — до розриву з Об'єднаною громадянською партією — голови її політради Андрія Климова про те, що він братиме участь у передвиборчій кампанії-2006, пролунала мов грім серед ясного неба. По-перше, подібного ніхто не очікував, хоча Климов є однією з найпомітніших фігур білоруської опозиції. По-друге, Андрій Климов сказав, що не братиме участі в нинішніх виборах у парламент (які, до речі, він переможно виграв у 1995 році), тому що це бачиться йому безглуздим у світлі його подальших грандіозних планів. «Білорусі потрібен зараз диктатор, але освічений, такий, як я», — одна з «козирних» фраз у виступах Климова в цьому році. Деякі аналітики вже заговорили про те, що Климов позначився як кандидат у президенти, якого можна порівнювати з Віктором Ющенком — «чарівний і привабливий», до того ж надзвичайно різниться серед усіх інших кандидатів завдяки своїй незаперечнiй харизмi.

Ще вчора, тобто у четвер, народний депутат України Іван Четвериков був серед тих, кого «більшовики» правдами й неправдами притягли до Верховної Ради — тиснути кнопки за внесення змін до Конституції. А сьогодні панові Іванові, чий голос так і не допоміг політреформі пройти через парламентське горнило, уже байдужі всі конституції світу: 13 квітня о 3-й годині ночі ще зовсім не старий (1951 року народження) народний обранець відійшов у вічність. Як повідомляє Інтерфакс із посиланням на фракцію «Регіони України», до якої входив Четвериков, — «у результаті важкої тривалої хвороби».

Джон Керрі походить з багатої американської родини і здобув грунтовну освіту — у престижній приватній школі у Вест-Ньютон, коледжі Св. Павла, в якому навчалися діти американської еліти, та на відділенні політичних наук юридичного факультету Єльського університету — одного з кращих вузів країни.
Він почав цікавитися політикою 1960 року під час президентської виборчої кампанії Джона Кеннеді. До речі, Джон Ф. Керрі любить наголошувати, що має такі ж ініціали, що і Джон Фітцджеральд Кеннеді. Із застреленим 1963 року в Далласі президентом його ріднить також і те, що Кеннеді був першим в історії США президентом-католиком, а Керрі також належить до Католицької церкви. Керрі ще під час літніх канікул 1962 року працював у виборчому штабі Едварда Кеннеді, який тоді вперше балотувався до Сенату. Це має значення, бо Америка надалі з великою симпатією ставиться до клану Кеннеді і тепер вбачає у Керрі продовжувача справи славетної політичної династії.