Задля того, щоб мати великий урожай, замало його виростити і швидко та з найменшими втратами зібрати, доки налитий зерном колос не почав сипатися. Треба його ще й зберегти. Найбільших втрат колосковим завдають навіть не допотопна техніка, що залишає чимало зерна на землі, і не крадії, а вогонь.

Операторів зернового ринку та власників зерна притискають представники місцевої влади, вважають в Українській зерновій асоціації (УЗА). Доходить навіть до порушення норм Закону «Про зерно та ринок зерна». Зокрема, в регіонах досить активно порушується стаття 18 закону, яка гарантує суб'єктам ринку «право вільно розпоряджатись власними ресурсами зерна та продуктами його переробки, укладати угоди щодо їх продажу, в тому числі й на експорт». У тому ж законі зазначено, що суб'єктам господарювання забороняється встановлювати обмеження щодо переміщення зерна, крім випадків, встановлених законами України. Причому перелік «обмежуючих» випадків не додається, отже, логічно передбачити, що таких обмежень у діючих законах України немає.

Учені підрахували, що річне споживання м'яса на душу населення повинно дорівнювати 83 кілограмам, тобто майже по сім кіло за місяць. Звичайно, зараз собі таку розкіш може дозволити далеко не кожен. Тому за останні десять років українці почали з'їдати м'яса набагато менше — усього по 36 кілограмів. Але владні структури дотримуються думки, що виною тому є не рівень життя населення, а... низька ефективність тваринництва. А щороку, між іншим, на підвищення цієї самої ефективності виділяють чималі кошти з державного бюджету. Наприклад, лише протягом 2001—2003 рокiв на фінансування програми розвитку селекції в тваринництві та птахівництві було виділено майже 123 мільйони гривень (це лише десять відсотків від потреби!). І все-таки за цей період племінне поголів'я ВРХ та свиней зменшилось на 20 відсотків, а коней — на 25 відсотків. Таких висновків дійшли спеціалісти Контрольно-ревізійного управління, провівши перевірку тваринницької галузі.

Шановна редакціє! Звертаюся до вас, як в останню інстанцію. Бо навіть після звернення в суд мені не вдалося добитися правди. Я пенсіонерка, ветеран праці, інвалід, пропрацювала у колгоспі ім. Мічуріна, що в селі Попільня Житомирської області, 42 роки. Уже п'ять років на пенсії, але й досі не можу забрати 2370 гривень, зароблених мною у колгоспі. Відтоді змінилося два голови колгоспу. А зараз узяла наші землі підприємець Олена Драгомирова (вже третій керівник агрогосподарства), обіцяла золоті гори. Майже рік минув, а зрушень не видно. У селі нема де змолоти пшеницю (а був же млин), на господарстві немає води, селянам нема де спарувати корову. Куди лишень не зверталися, та скрізь обман. Просимо, допоможіть розрахуватися із зарплатою, яку нам заборгували. Адже є у селі люди, яким винні по 7-9 тисяч гривень! Для селянина — це величезні суми.

Якщо досі в Україні спрацьовувало чітке правило: влітку займатися урожаєм, а взимку говорити про землю, то нинішній передвиборчий рік сплутав усі карти і зламав усі правила. Звичайно, жнива «приглушили» дискусію з приводу того, варто в Україні продавати землю з 1 січня 2005 року, як пропонують Президент, уряд і Земельний кодекс, чи ні. Однак це не означає, що питання не постане на порядку денному вже у вересні, з відновленням роботи Верховної Ради. Тому в Державному комітеті земельних ресурсів зараз працюють як ніколи наполегливо, щоб восени було чим крити головний аграрний козир опозиції — про те, що Україна не готова відкривати ринок сільськогосподарських земель навіть із технічних причин. Отож, як не дивно, теперішня політична ситуація — на руку селянам, які мають шанс вирішити чимало земельних питань, що не вирішувалися роками.

Поки в одних регіонах України жнива йдуть по-повній, інші області тільки-но готуються до збирання урожаю. На жаль, для більшості господарств прислів'я «Готуй сани влітку, а трактор — узимку» не є догмою, оскільки технічні проблеми через брак коштів вони починають вирішувати, як кажуть, у свинячі голоси, напередодні жнив. Наприклад, для агрофірми «Лан» Шосткинського району Сумщини питання технічно-жнивної бази стоїть на часі. Особливо це стосується не стільки зернозбиральної, скільки кормозбиральної техніки. «Стара техніка, все, що можна, підключили до ремонту, — зізнався «УМ» директор агрофірми Микола Сметана. — У мене п'ять «Нив», але наймолодшій 12-13 років». До речі, така проблема типова для агрогосподарств. За статистикою Міністерства аграрної політики, зараз 90 відсотків техніки в державі відпрацювало свій ресурс. А через брак зернозбиральної техніки, між іншим, відтягується термін збирання урожаю, щороку держава втрачає близько п'яти мільйонів тонн зернових. У загальноукраїнських масштабах це немало, приблизно шоста частина урожаю. Пан Микола цього року вирішив технічне питання по-своєму: якщо власних комбайнів бракує — домовляється із більш «технізованими» сусідами з інших районів. Це, звичайно, вихід, але весь час так бути не може. Отже, єдиний вихід, вважає керівник агрофірми, взяти техніку в лізинг.

Сало — наш національний продукт, але, погодьтеся, не кожен знає, що найкращі смакові якості має свинина ... некастрованого кабанчика. Але обов'язково молоденького, не старшого 4,5-5 місяців. Щоправда, у такому ніжному віці поросят у нас практично не вбивають. Власне, тому знавці свинини рекомендують вживати кастратиків. М'ясо і сало свинок не такі ніжні, на чому позначаються їх численні «зриви» до кнурів.

Ми вже повідомляли про бурхливі події у Спаському, одному з найбільших сіл Новомосковського району, розташованому за якихось 18 кілометрів від обласного центру — Дніпропетровська. Нагадаємо їх основні перипетії. Декілька років тому у селі з'явився інвестор в особі Анатолія Гузенка. Цей чоловік з місцевих, щоправда, дотепер мав справи з промисловістю, але вирішив спробувати сили й в аграрному секторі. Отож на цій хвилі виникає агропромисловий комплекс «Спаський», генеральним директором якого стає саме Гузенко. Люди охоче здають йому в оренду свої паї, адже обіцялося зробити з їхнього села «маленьку Америку». У результаті АПК «Спаському» дісталися в обробіток понад чотири тисячі гектарів землі.

Більшість господарств Донеччини активно ведуть збирання ранніх зернових, які цього року займають площу 460 тисяч гектарів. Навантаження на комбайн складає в середньому 168 гектарів, отже, за сприятливої погоди є можливість завершити жнива в оптимальні строки — за два тижні. Втім нині темпи збиральних робіт залежать не тільки від погодних умов, а й від матеріально-технічного забезпечення, зокрема паливно-мастильними матеріалами. За інформацією заступника голови Донецької облдержадміністрації Кіма Берестового, поки селяни забезпечені пальним на 70—75 відсотків. Надалі проблем із постачанням не очікується.