Зимову першість країни з 21 по 24 лютого приймав Дніпропетровськ. У рекон­струйованому Палаці водних видів спорту «Метеор» зібралися 327 спортсменів — уся еліта українського плавання, щоправда, за винятком чотирьох зірок. Молода Ганна Хлістунова й досвідчені Яна Клочкова, Олег Лісогор, Сергій Бреус віддали перевагу комерційному турніру в Ліоні.

З часів Мухамеда Алі американці звикли вважати елітний суперважкий дивізіон цариною свого домінування. Якщо періодично хтось і насмілювався кинути виклик боксерам зі США, Форман, Тайсон чи Холіфілд швидко давали йому по макітрі й ставили на місце. Лише з темношкірим британцем Ленноксом Льюїсом представники Нового світу впоратися так і не змогли. Але любити від цього більше не стали й при першій–ліпшій нагоді освистували і вболівали за Ленноксового суперника. Так було влітку 2003 року, коли дуже близько до того, щоб відібрати у Льюїса титул світового короля, підійшов наш Віталій Кличко. І хоча українцеві тоді не вдалося скинути Леннокса з трону, саме цей бій дав британцеві зрозуміти, що час уже йти на пенсію. Ніякі шалені призові не могли звабити уродженця Ямайки відмовитися від тривалої відпустки й спілкування з дітьми та повернутися на ринг – він пішов непереможеним.

Розставатися з чемпіонськими титулами не люблять не лише спортсмени, а й промоутери та організації, котрі за ними стоять. Тому двобої за об’єднання титулів за різними версіями в професіональному боксі трапляються дуже рідко, надто ж — в суперважкому дивізіоні. Тож зрозуміло, чому бій між кращим за версією IBF Володимиром Кличком і чемпіоном WBO росіянином Султаном Ібрагімовим спричинив такий вибух у світі боксу. Як відомо, востаннє подібна зустріч відбулася в 1999 році, коли чемпіон WBC Льюїс забрав одразу два пояси — WBA й IBF — в нещасного Холіфілда.
Організаторам вечора в Мецці боксу — «Медісон сквер гарден» у Нью–Йорку — несподівано випали приємні клопоти. У останні дні перед боєм їм довелося встановити навіть додаткових 400 місць (перепустки сюди коштували по 150 доларів) — настільки добре розійшлися квитки на двобій між двома білими. Хоча спочатку були певні побоювання, що американці не «купляться» на шоу без участі їхнього співвітчизника, та все ж статус поєдинку та його «розкрутка» в ЗМІ зробили свою справу. Повболівати за Кличка–молодшого, крім гостей з України, зібралася й численна україн­ська діаспора.

Цього тижня найкраща команда України завершує домашні виступи в регулярному чем­піо­наті вищої російсь­кої ліги. У вівторок і середу «Сокіл» зустрічався з «Нафтовиком» із Леніногорська, а в суботу й неділю прийматиме на льоду столичного Палацу спорту «нафтовиків» з іншого татарського міста — Альметьєвська.

У рамках двох «фіналів чотирьох» Кубка України на паркет першими вийшли чемпіон серед чоловіків — «Азовмаш» — і команда–відкриття нинішнього сезону, львівська «Політехніка». Для маріупольців цей матч став дебютним під орудою призначеного лише за два дні до цього головним тренером Мехмета Бечировича. Словенець отримав фору просто з порогу. Адже наставника львів’ян Валентина Вороніна спіткали проблеми зі складом: через травми не могли зіграти Олексій Лобанов і основний центровий Володимир Гуртовий. Крім того, Євген Анненков грав зі зламаним носом.

Минулого уїк–енду наша національна команда продовжила підготовку до квітневого чемпіонату світу. Другим бойовим випробуванням для збірної України став етап Кубка виклику в голландському містечку Тілбург, більш відомому шаховими турнірами. Тут суперниками «синьо–жовтих» були угорці, хорвати й господарі турніру.

Здавалося б, між здоровим способом життя й алкоголем не може бути ніякого зв’язку. Але наше дикувате суспільство давно вже перестало дивувати своїми постійними парадоксами. Хоч це й абсурдно, та факт: спонсором випусків новин спорту на всіх телеканалах (де вони взагалі виходять) є виробники горілки. Утім, навіть спонсори–«алконавти» не рятують спортивні передачі од вимирання.

Необхідність проводити матчі національних команд посеред зими спіткала нас лише останніми роками, коли УЄФА виділила в лютому офіційне вікно в календарі. Щоправда, переслідувати якісь високі цілі з побудови гри для збірної України в цей час навряд чи можливо з об’єктивних причин. Тож короткочасна зустріч футболістів на Кіпрі мала, швидше, ознайомчий характер: гравці (та й то не всі основні) почали призвичаюватися до нового тренера. Про «прохідний» характер спарингу свідчить і майже повна відсутність інтересу до гри з боку місцевих уболівальників, яких на стадіоні в Нікосії зібралося менше тисячі. Чималу частину аудиторії склали футболісти «Дніпра», донецького «Металурга» й «Динамо–2», які проводять на острові Афродіти збори.

Чергові виїзні матчі в рамках вищої російської ліги флагман українського хокею провів у Рязані й Воскресенську. Рязанцям «Сокіл» виклав урок гри в хокей у першому матчі, а в другому таки здався під натиском непоступливих господарів. Ще більш принциповими вийшли поєдинки киян із третьою наразі командою дивізіону «Захід» — воскресенським «Хіміком».

У сезоні 2007/08 очні поєдинки в чемпіонаті України кияни й «гірники» вже провели, а привід ще раз помірятися силами знайшли за кордоном — у фіналі Кубка Першого каналу (Росія) в Тель–Авіві.