— Саро Абрамівно, як вам сподобався вчорашній концерт iз творів Бетховена?
— Дуже! Але ми, на жаль, запізнилися. Коли ввійшли, грали вже дев’яту симфонію.

— Найкращими днями свого життя я зобов’язаний морю.
— Як це зрозуміти? Ти ж там ніколи не був.
— Я — ні, але моя дружина щороку їздить туди у відпустку.

— Ось ми недавно в гори піднялися, вирішили шашлик посмажити, а багаття розпалити не змогли.
— Напевно, високо забралися, кисню не вистачало.
— Ти чув, що розумні люди кажуть — кисню не вистачало! А ти казав: дрова потрібні, дрова.

— Сусiде, ваші джинси я вчора випрала, відпарила, і вони стали коротшими. Так що підшивати їх зов­сім не треба.
— Так це виходить, що я вам учора даремно шоколадку презентував?

Господиня обійстя подзвонила рятувальникам та повідомила, що по її городу декалька днів ходить динозавр. Коли під’їхала допомога від Команди порятунку тварин Києва, виявилося, що кабачки на городі погриз не динозавр, а велика ігуана. Тварину забрали до зоопарку.

Знаєте, чому чоловіки п’ють за жінок стоячи?
— Щоб ніхто не сичав у вухо: «Досить тобі вже!».

Один любитель жартів якось серед ночі надiслав своєму приятелю термінову телеграму: «Я почуваюся чудово!» Через день він отримує посилку вагою 40 кілограмів. Там він знайшов величезний камінь і записку: «Цей камінь упав у мене з душі, коли я отримав твою телеграму!»

Нас із дитинства привчали, що говорити неправду — це погано.

У містечку Хефорд канадської провінції Саскачеван завершуються зйомки фільму про життя в Канаді трьох братів-українців. Фільм називається "Хранителі кідбаси" із натяком на діалектну вимову слова "ковбаса". На екрани стрічка має вийти наступного року.

Досвідчений хірург — молодому:
— Не тисніть так на скальпель, ви ж операційний стіл подряпаєте!