Цьому довгобуду — готельному комплексу «Парус» — на самісінькому березі Дніпра поруч із дніпропетровським річковим портом — не могли зарадити понад 20 років. Численні пропозиції щодо доведення будівництва до кінця згодом розвалювалися, немов картковий будинок. Декілька років тому «Приватбанк» із благородною метою зробити об'єкт хоча б трохи привабливішим недобудовану споруду ... пофарбував, намалювавши вгорі свою рекламу, яку видно здалеку.
Села під зовсім не оригінальною назвою — Чумаки — знайдеш мало не в кожному районі Дніпропетровщини. Проте жодне з них не може зрівнятися з тим, що розташувалося зовсім поруч із обласним центром. За радянських часів ці Чумаки вважалися оазою благополуччя. Одних тільки овочів тут збирали до 20 тисяч тонн щороку. І молоко рікою лилося, і м'яса здавали державі вдосталь. Сюди возили представницькі делегації, вельможних гостей, яким демонстрували щасливе життя селян. Отож думалося, що така мало не ідилія тут пануватиме віками.
Цей знак було встановлено на фасаді першого корпусу Державного технічного університету (так нині називається ВНЗ) у 1983 році, невдовзі після смерті Генерального секретаря Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу.
Родина Чабанів мешкає у Личковому на віддаленому кутку, який по-вуличному чомусь називають не надто милозвучним словом ... матня. Воно й справді розшукати їх виявилося непросто — від центру села довелося покружляти якимись незбагненними лабіринтами, доки знайшли оселю, яка віднедавна стала об'єктом інтересу далеко не місцевого масштабу. Сама вулиця офіційно називається Приорільською, бо розташувалася поруч з річкою Оріль, на протилежному березі якої — вже територія Харківської області. Кажуть, пасовиська тут благодатні...
Розумом Росію не збагнути... Цю прописну істину мимоволі згадуєш, ледь вникнувши у суть ініціатив Міністерства економічного розвитку та торгівлі нашого північного сусіда з введення 8-відсоткового мита стосовно імпорту труб великого діаметру. Багато галасу з нічого — інакше й не скажеш. Адже, за даними Фонду розвитку трубної промисловості Росії, ринок труб саме великого діаметру на теренах найбільшої за площею держави світу стрімко розвивається. Зокрема, у 2006 році він перевищить 2 мільйони тонн, з яких 1,76 мільйона припадає на своїх виробників. Іншим, як неважко підрахувати, дістаються мало не ніжки та ріжки. Однак Росія і їх вирішила обрубати. Рішуче й без вороття.
Понад два роки тому ці суперники вже зустрічалися в єврокубковому турнірі — тоді це була 1/16 Кубка УЄФА і, нагадаємо, загальну перемогу святкували французи завдяки єдиному м'ячу з сумнівного пенальті, який реалізував лідер збірної Кот-д'Івуар Дідьє Дрогба, нині — гравець лондонського «Челсі». Цього разу доля звела «Олімпік» і «Дніпро» лише на підступах до Кубка УЄФА — в завершальному раунді Кубка Інтертото.
Про низку рішень сесій деяких міських та обласних рад півдня і сходу України стосовно надання російській мові статусу так званої регіональної останнім часом не говорив хіба що лінивий. Найголовніший підтекст — це слід розглядати як замах на саму сутність української державності. А до Європейської хартії регіональних мов та мов меншин такі діяння і найменшого відношення не мають, оскільки вона покликана захищати мови, що вмирають, до яких російську не віднесеш за всього бажання.
Олександра Йосиповича Рубаху, нині вже 56-річного, в судах можна зустріти часто і з найрізноманітніших приводів. Хоча працює він усього-на-всього провідним інженером інституту «Дніпростальконструкція». Правозахисна ж діяльність для нього швидше хобі, яке, однак, приносить Олександру Йосиповичу значно більші дивіденди, аніж основна робота. Ще б пак — за минулий рік чоловік отримав моральних збитків на суму 31 тисяча гривень. За що? Та за будь-що. Більшість пересічних громадян у таких випадках навіть думки не допустили б, аби з когось грошенят «скачати». Але тільки не Рубаха...
Під час відпустки для кожного з нас відлучення на певний час із дому створює чимало проблем. Насамперед тому, що багато хто тримає вдома всіляку живність. Якщо є на кого її залишити, то це ще півбіди. А якщо таких близьких немає? Тоді ситуація виникає патова. Однак і з неї є вихід. Приміром, у Дніпропетровську преса публікує адреси готелів, де можна тимчасово розмістити свого собаку чи котика. Принаймні нині цим уже нікого не здивуєш.
Висловившись саме так, я ніскільки не обмовився. Бо цей завод виробництва німецької фірми LINTEK — пересувний. Протягом літа, приміром, може двічі-тричі поміняти місце свого розташування. При цьому має неабияку виробничу потужність — 240 тонн асфальту за годину.
