На Одещині завершуються жнива — десятки комбайнерів протягом суботи-неділі переводили зернозбиральні машини з ланів Овідіопольского, Біляївського, Тарутинського районів, де вже заорюють стерню, на землі господарств північних районів. Тут цьогорічна весна видалася засушливою, а в червні-липні задощило, внаслідок чого агрофірми й фермерські господарства зі збиранням ранніх зернових припізнилися. Тому аж ніяк не зайвими виявилися комбайни, які прибули, — стигле зерно ось-ось почне осипатися!

Приватизація на селі набуває таких форм, що й рішення Верховного Суду України не є указом для деяких сільських громад. Мешканці кількох будинків на вулиці Комсомольській у селі Красилівка Козелецького району на Чернігівщині доведені розпорядником житла, яке належить колишньому колгоспу, до відчаю. Керівник господарства забороняє їм приватизувати роками обжиті садиби.

— Ситуація на аграрному ринку України нині складається не дуже сприятливо для селян. Поясніть, чому?
— Сьогодні є велика заборгованість перед банками за вже отримані кредити — прострочено понад 3 мільярди гривень. Є дуже висока заборгованість із заробітної плати, і вона збільшується.

Аби зрозуміти, як далеко ми пішли вперед і як безнадійно відстали за ці роки, варто купити... упаковку кефіру чи молока. Не знаю, як вас, а мене страшенно ображають і дратують оті поліетиленові торбинки, в яких булькає невідомо що і дату виготовлення на яких інколи знайти буває неможливо. Гамузом висипані у супермаркетах на вітрину, часто-густо брудні пакети, ніби по них хтось топтався ногами, навіть неприємно брати в руки. Ще більше розчарування чекає, коли поміж свіжого продукту продавці підсунуть зіпсований, тобто з кінцевим терміном реалізації. А коли торбинка ще й трісне у вашій сумці, то хочеться гепнути нею по голові того, хто придумав таку упаковку для молочних продуктів! І мимоволі згадаєш старі добрі часи, коли купував тетрапаківські пакети-трикутнички з молоком і кефіром, зрізав ножиком чубчик і спокійнісінько наливав у чашку або ж пив просто з пакета. Відійшли у вічність і молочні скляні пляшки, і сметана у скляних баночках, а їхнє місце зайняла все та ж поліетиленова плівка. Тобто те, від чого відмовилася матінка-Європа, викинувши у смітник, ми швиденько підібрали і запровадили у себе. Відмовившись від екологічно чистої тари, переробники заощаджують на цьому, напевне, немалі гроші. Якщо ж раптом захочеться випити кефір із тетрапаківського пакета, то викласти за нього доведеться ледве не на гривню більше, ніж за літр цього ж продукту в поліетиленовій упаковці. За задоволення й екологічну чистоту треба нині платити. Як платять багатенькі буратіни в усьому світі, яким по кишені й екологічно чиста їжа, без усіляких там модифікованих на генному рівні продуктів, й така ж безпечна, тобто екологічно чиста, упаковка. Ми ж, сіра споживацька українська маса, вип'ємо все, що наллють, і з чого завгодно...

Ефективне використання позики Світового банку може зекономити державному бюджету України 60 мільйонів доларів, переконані фахівці Проекту підтримки приватизації землі в Україні, який є найбільшим проектом Агентства США з міжнародного розвитку в нашій державі й спрямований на прискорення приватизації земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення.

Експонат Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського — вулик, створений 190 років тому батьком наукового бджолярства Петром Прокоповичем, буде виставлений на Всесвітній виставці «ЕКСПО-2005» у японському місті Аїчі. Можливо, що його буде представляти сам Президент України Віктор Ющенко, почесний голова асоціації бджолярів України, котрий планує незабаром відвідати Країну Східного Сонця. Пасіка Президента розташована під Батурином на Чернігівщині, поблизу місця, де колись була пасіка Прокоповича. Тож главі держави є що розповісти японцям про славетного співвітчизника і значення його винаходу.

У селі Зелена Діброва Городищенського району гуртом у відставку пішов увесь склад сільської ради на чолі з головою Ігорем Щербаком. Таке сталося на Черкащині вперше, тим паче що саме цю сільраду минулого року було визнано найкращою в Шевченковому краї, що засвідчили врученням грамоти та 2000 гривень.

Уже восени на Черкащині в кожному з районів мають запрацювати так звані дорадчі служби, покликані допомагати селянам відстоювати їхні права. Адже на важкій праці трудівників сільськогосподарських підприємств наживаються зазвичай ті, у кого руки зовсім не мозолясті. «Днями в Умані ми провели нараду з розвитку таких дорадчих служб, які є одним із елементів ринкових стосунків на селі. Вони не лише надаватимуть селянам потрібну інформацію, а й консультуватимуть їх iз приводу того, як вони повинні поводитися в тих чи інших ситуаціях.

У Сумах відбулася презентація програми «Відродження села — справа молодих». До цього питання звертаються всі, хто хоче продекларувати свою турботу про державу. Про нього говорять давно й настирливо, якщо не сказати набридливо: від радянського «стирання меж» між містом і селом до програм усіх і всяких кандидатів на всі та всілякі посади. Проте селу не стає краще. Часом здається, що воно живе не завдяки, а всупереч. І статистика, наведена міністром аграрної політики Олександром Баранівським, лише підтверджує це. Смертність у сільській місцевості щорічно на 163 тисячі осіб перевищує народжуваність. За останні п'ять років 178 сіл зникли з карти України. І така перспектива залишається стабiльною: за останні три роки у восьми тисячах сіл не народилася жодна дитина. Чи виживуть ці села?

Селянам загрожує різке падіння закупівельних цін на зерно-2005.Попри дощі, які не припиняються на сході України, в господарствах повним ходом ідуть жнива — селяни майже намолотили перший мільйон тонн ранніх зернових.