Мер Києва Олександр Омельченко назвав безвідповідальною заяву міністра транспорту Євгена Червоненка, зроблену в четвер на зустрічі із журналістами. Нагадаю, пан Червоненко, звітуючи про результати перших 100 днів перебування на посаді міністра, досить критично відгукнувся про деякі проекти, розпочаті колишнім керівництвом, зокрема, про будівництво мостового переходу через Дніпро.

Схоже, сам міністр був задоволений своєю роботою, яка встигла дати позитивні результати за відносно невеликий відтинок часу. Євген Червоненко повідомив журналістам, що за 100 днів була проаналізована спадщина, яка дісталася після попереднього керівництва, в міністерстві створено апарат з боротьби з корупцією, складено план подальшої роботи галузі. Випливли на світ Божий і деякі не дуже приємні нюанси. Так, міністр повідомив, що підприємства «Укрзалізниця», «Укравтодор» та «Укрморпорт» свого часу були головними спонсорами кампанії Януковича на президентських виборах у 2004 році.

Двомісячник благоустрою міста, який завершується 15 травня, мобілізував сили різноманітних управлінь, установ та підприємств для генерального прибирання рідної столиці. Хтось має виконати заплановану роботу до 9 травня (дня Великої Перемоги), хтось — до 14-го (Дня Європи), а чиєсь завдання — «закруглитись» до початку «Євробачення». Столиця старанно чепуриться, щоби на свята виглядати чисто, доглянуто і по-весняному яскраво. Роботи вистачає усім: кияни «приводять до тями» обшарпані фасади будинків, щось цементують, фарбують, латають дірки на трасах, чистять ставки, запускають фонтани, зрізають із дерев омелу, зрубують сухостій, сіють газони та висаджують квіти — барвисті прикраси асфальтових джунглів.

7 травня — це такий день, коли майже в 200 містах по всьому світу із прапорами на вулиці виходять люди, які висловлюють своє ставлення до національної наркополітики, і все це називається Всесвітнім конопляним маршем. У кожній країні — свої нюанси: хтось уже сидить за гратами за участь у несанкціонованому мітингу, хтось радіє м'якому законодавству, яке не карає растаманів за їхні милі звички, хтось нишком від правоохоронців затягується косяком, а хтось співає веселих пісень. Відбулося таке доволі цікаве дійство і в столиці Української держави — 7 травня на вулиці Києва вийшли близько 300 українців, які намагались довести суспільству, що кожна людина має право на самовираження та внутрішню свободу.

Ще два дні тому в парку «Перемога», що у Дніпровському районі столиці (станція метро «Дарниця»), не було ніякої скульптури біля входу, а вчора пів-Києва зібралося на урочисте відкриття скульптурної композиції «Жінці Великої Вітчизняної війни». Як зізнався головний архітектор проекту Костянтин Черній, бронзовий пам'ятник, який «заважив» на 3,5 тонни, бригада робітників встановила всього за один день.

Україна вже тричі представлена в цій номінації: історичним центром Львова та столичними комплексами Софії Київської і Києво-Печерської лаври. А у 2006 році до них може приєднатися й історичний центр Одеси. Процес підготовки пакета документів для експертів ЮНЕСКО, а також вибір номінації триває вже понад шість років. Спочатку Указ Президента України передбачав документування ансамблю Одеського оперного театру з прилеглою територією. Втім, незважаючи на незаперечну архітектурну цінність будівлі, Одеська опера не була настільки унікальною та значущою, як того вимагали критерії ЮНЕСКО. Іншими словами, у світовому масштабі таких перлин назбирається чимало, а список — лише для надзвичайних.

Місто біля моря — чудовий привід для візиту численних гостей, особливо в курортний сезон. День народження та ще й ювілей — привід подвійний. Можна сказати, що 2 вересня для одеситів — справжнє національне свято. Розуміючи, що цього дня студенти та школярі все одно прогуляють заняття, а працюючий народ прийде на роботу без особливого ентузіазму, міський голова Одеси проголосив 2 вересня неробочим днем.

Для того, щоб побувати в середньовічній фортеці на справжньому лицарському турнірі, не обов'язково винаходити машину часу й вирушати в подорож до XIII століття. Цілком достатньо завітати на Міжнародний лицарський турнір з історичного фехтування до Білгород-Дністровської фортеці, де днями розгорталися запеклі бої за звання найкращого. У поєдинках брали участь бійці, одяг і зброя яких були максимально наближені до лицарської екіпіровки XII—XIII століть. Упродовж двох днів на широкому подвір'ї фортеці встигли помірятися силами близько півсотні «лицарів» із Молдови, Росії та України. Як зазначив голова Одеської обласної федерації бойових мистецтв та оздоровчих систем Борис Ємець, перед турніром кожен із них пройшов дві комісії. Історична слідкує, щоб костюм та зброя бійця не мали яскраво виражених сучасних елементів — їхній вигляд має відповідати певній історичній епосі. Технічна ж комісія опікується здоров'ям учасників, тому слідкує, щоб їхні костюми не набули відверто бутафорського характеру. Фольга, як би вірогідно вона не виглядала, не захистить від удару меча, і замість диплома переможця боєць отримає лікарняний листок.

Уже тиждень Одеський міський сад «прикрашають» написані фломастером плакати із закликами допомогти митцям у боротьбі з місцевою владою. Люди, які писали ті лозунги («Не в грошах щастя», — говорять художники. «А в їхній кількості», — говорить влада», «Скажімо «ні» свавіллю можновладців», «Влада обкрадає нещасних художників»), розповіли, що адміністрація Приморського району наполягає на перенесенні ринку прикладного мистецтва в інше місце. Це, м'яко кажучи, суттєво зашкодить їхньому бізнесу. Адже одесити і туристи десятиліттями приходять по покупки і просто подивитися на роботи саме в Міський сад, розташований у центрі міста. Як стверджують художники, «вигнати нас з Міського саду — все одно, що забрати художників з московського Арбату чи з Андріївського узвозу в Києві».

Яскравими, багатими на сюрпризи стали минулі вихідні для мешканців міста Білгород- Дністровський, що на Одещині: там відкрився перший Всеукраїнський пісенний фестиваль «Фортеця», який першого ж дня зібрав майже шеститисячну аудиторію. Протягом трьох днів старовинна фортеця на березі Дністровського лиману була епіцентром справжнього суперзвуку — від якісної попси до наймодніших клубних ритмів, відгуки яких лунали далеко за межами кам'яних стін. А на додачу до цього широкого асортименту — веселі конкурси та дотепні жарти від діджея АВТО-FM Олександра Вєтрова. Ведучий фестивальної програми старався як міг, аби публіка не нудьгувала між виступами музичних колективів. Чого лише вартий танцювальний калейдоскоп переважно одностатевих пар, які змагалися в хореографічній майстерності! Комусь із конкурсантів доводилось артистично надувати живіт та щоки, комусь — вишукано цілувати дівчат. Щоразу підступний Вєтров давав каверзні завдання конкурсантам, а глядачі просто качалися від сміху.